ФОНОСЕМАНТИЧНІ ЯВИЩА ЯК МОВНІ РЕАЛІЇ
Анотація
Фонетичний семантизм – явище закономірного недовільного фонетично вмотивованого зв’язку між фонемами та незвуковою ознакою денотата, яка лежить в основі номінації. Інакше кажучи, денотатом номінації при звуконаслідуванні є предмети, явища, процеси, яким притаманна здатність формувати звуки, що підсвідомо асоціюються з названими предметами, явищами тощо. За теорією фоносемантизму, денотатом номінації є предмети, явища, процеси, яким не властиве звукотворення. Для фоносемантики важливе врахування двох аспектів фундаментального принципу недовільності / довільності мовного знака. Перший передбачає загальний взаємозв’язок явищ та об’єктів реальної дійсності. Історії науки відомі приклади, коли встановлюються зв’язки між, здавалося б, зовсім несумісними явищами. Другий аспект пов’язаний з тим, що визнання довільності мовного знака означає незалежність відношень між позначуваним і позначуючим, що суперечить загальносистемному принципу ієрархізації, згідно з яким кожен елемент вищої системи може розглядатися як самостійна нижча система. Звукокомплекс зі своїм значенням перебуває в постійній динаміці. Процеси, що відбуваються в мові, породжують постійні зміни, і це не може не позначитися на зв’язку звучання зі значенням слова. Метою дослідження є встановлення палітри пов'язаних з німецьким звуком [b] значень. Використання сучасних методів наукового пошуку, таких як фоносемантичний, дескриптивний та порівняльно-історичний аналіз, уможливило визначення множини семантичних асоціативних фонетичних значень досліджуваного звука. Досліджуваний звук превалює у континуумі понять 'вода', 'балаканина', 'рух' і 'страх'. Аналіз німецького вокабуляра продемонстрував наявність у цього звука семантичного навантаження на тлі як окремих лексичних одиниць, так і тексту в цілому.
Посилання
Anisimov, A. W. (1991). Kompjutornaja linguistika dlia vseh. Mify. Algoritmy. Jazyk. Kiew: Naukova dumka.
Apresjan, J. O. (1995). Izbranye trudy. T. 1. Zeksicheskaja semantika. 2-e izd. ispr. i dop. Moskwa: Schkola.
Bacevich, F. S. (2012). Osnovi komunіkativnoї lіngvіstiki: pіdruchnik. K.: VC «Akademіya».
Bahana, Sh. (2010). Kontakntaja linguistika. Vzaimodejstvie jazykov i bilingvizm. Moskwa: Flinta.
Boduen de Kurtene, I. A. (1963). Izbrannyje trudy po obchemy jazykoznaniju: 2 T. M.: Izd. An SSSR. T. 2.
Vashkjavichus, V. J. (2011). Eksperimentalno-teoreticheskoje isledovanije verbalizaciji i vosprijatija shumow: autoref. dis. kand. fild.nauk: 10.02.01. Kemerovo.
Voronin, S. V. (1982). Osnowy fonosemantiki. Moskva: Editorial URSS.
Kondratov, A. M. (1978). Zwuki i znaki. Moskva: Znanije, 1978.
Kushneryk, V. I. (2004). Fonosemantizm u germanskic i slowjanskic mowac. Cherniwzi: Ruta.
Manakіn, V. M. (2012). Mova і mіzhkul'turna komunіkacіya: navchal'nij posіbnik. K.: VC «Akademіya», 2012.
Semenyuk, O. A. (2010). Osnovi teorії movnoї komunіkacії: navchal'nij posіbnik. K.: VC «Akademіya», 2010.
Sossjur, F. de (1977). Tsudy no jazykoznaniju. Moskwa: Progres.
Spirkin, A. G. (2014). Filosofija. Moskwa: Jurait.
Stepanov, J. S. (2010). Wtzjocmernom prostranstwe jazyka: semanticheskije problemy linguistiki, folosofii, iskustwa. Moskwa: Liberkom.
Karl Bartsch (1879). Sagen, Märchen und Gebräuche aus Meklenburg 1-2. Band 2, Wien.
Osgood, Ch., Suci, G. J., Tannenbaum, P. M. (1957). The measurement of meaning. Cerbana: Univer of Illnais Press.
Wundt, W. (1900). Voelkerpsychologie. Leipzig: Verlag von J.A. Barth. Bd. 1, 267–332.
Grimm J. URL: https://woerterbuchnetz.de/.
URL: www.afblum.be/bioafb/nomsvern/nomsvern.htm.
URL: http://www.uni-hamburg.de/Japanologie/noag/noag1995_8.pdf.
URL: http://www.dwds.de/?qu=kabbeln.
URL: https://www.duden.de/woerterbuch.
Маковский М. М. Этимологический словарь современного немецкого языка: Слово в зеркале человеческой культуры. Москва : Азбуковник, 2004.
Лисовская И. Немецко-русский словарь синонимов. Тезаурус. Москва : Оникс 21 век, 2002.