DSpace Repository

Communities in DSpace

Select a community to browse its collections.

Now showing 1 - 5 of 15

Recent Submissions

Дискурс затишку в сучасній англійськомовній лінгвокультурі: когнітивний вимір
(Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, 2026)
Кричун Анна Миколаївна
Кваліфікаційну наукову працю присвячено когнітивно-дискурсивному дослідженню сучасного англійськомовного дискурсу затишку (далі – САДЗ) як сегмента британського медіадискурсу про дім і повсякденне облаштування. У дисертації встановлено категорійну, концептуальну, реляційну та фреймово-сценарну організацію САДЗ, реконструйовано структуру метаконцепту COSY і систематизовано його вербальні та мультимодальні репрезентанти. Наукова новизна дисертаційної праці полягає в цілісній реконструкції когнітивної організації САДЗ. Зокрема: – уперше обґрунтовано виокремлення САДЗ у межах медіадискурсу про дім і повсякденне облаштування та визначено його категорії й типи; – обґрунтовано статус COSY як концепту-імені, що виконує функцію метаконцепту САДЗ; – установлено 51 концепт-автохтон і 40 статистично верифікованих та контекстуально валідованих коактивацій між 33 автохтонами; – визначено чотири типи міжконцептних конфігурацій і побудовано когнітивну карту САДЗ; – реконструйовано ситуативний фрейм ЗАТИШНЕ СЕРЕДОВИЩЕ та ситуативно-процедурний сценарій СТВОРЕННЯ ЗАТИШНОГО СЕРЕДОВИЩА; – подальшого розвитку набув алгоритм реконструкції концептосистеми тематично спеціалізованого дискурсу. Теоретико-методологічну основу роботи становлять положення когнітивної лінгвістики й когнітивної семантики, лінгвоконцептології, теорії дискурсу, корпусної лінгвістики, теорії концептуальної метафори, мультимодальної семіотики, фреймової семантики та когнітивного картування. Джерелом основного емпіричного матеріалу слугували публікації британського спеціалізованого видання Ideal Home, присвячені дому, інтер’єру й повсякденному облаштуванню житла.
ОСОБЛИВОСТІ РЕАБІЛІТАЦІЇ ПАЦІЄНТІВ ЗРІЛОГО ВІКУ З РЕВМАТОЇДНИМ АРТРИТОМ
(ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА, 2026)
Марянчук Яна
В Україні офіційно зареєстровано понад 120 тис. осіб із діагнозом РА. Проте, згідно з епідеміологічними розрахунками, реальна кількість пацієнтів може бути значно вищою, оскільки загальна поширеність ревматоїдних захворювань у країні охоплює мільйони людей. Щороку фіксується близько 5-6 тис. нових випадків захворювання. Міжнародні епідеміологічні оцінки також демонструють, що абсолютна кількість випадків РА з віком збільшується, що пояснюється як старінням популяції, так і тривалим життям із хронічними аутоімунними станами. Варто зазначити складність точного обліку через міграцію населення та обмежений доступ до статистики на тимчасово окупованих територіях, що створює похибки у звітності Міністерства охорони здоров’я впродовж усього періоду війни та повномасштабного вторгнення. Відомо, що пік захворюваності в Україні припадає на вік 40-50 років, і це підкреслює високу соціальну значущість проблеми через ураження працездатного населення [4]. Згідно актуальних даних, основна частка фінансових збитків від РА припадає на втрату продуктивності, тривалі відпустки через непрацездатність та повну інвалідизацію, що в розвинених країнах може становити до 60-70% від загальних витрат на хворобу. Окрім витрат на госпіталізацію та реабілітацію, значне навантаження лягає на систему соціального забезпечення та домогосподарства через потребу в сторонньому догляді та адаптації житлового простору, що робить РА однією з найбільш фінансово обтяжливих патологій серед усіх захворювань опорно-рухового апарату [13]. Значимість та актуальність проблеми реабілітації пацієнтів зрілого віку з РА можна пояснити тим, що пацієнти можуть повністю втратити працездатність уже протягом перших 3-5 років хвороби через незворотне руйнування суглобів, а фізична терапія (ФТ) дозволяє підтримувати мобільність і сповільнювати патологічні зміни, які не завжди можливо компенсувати фармакологічно. Сучасні наукові дослідження у сфері фізичної терапії при ревматоїдному артриті 4 дедалі більше зосереджуються на персоналізованих втручаннях, орієнтованих на зміну поведінки пацієнтів, зокрема на заохоченні до регулярної фізичної активності.
ФІЗИЧНА ТЕРАПЯ ПРИ ПЕРЕЛОМІ ШИЙКИ СТЕГНА У ПОСТІММОБІЛІЗАЦІЙНОМУ ПЕРІОДІ
(Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, 2026)
Лещенко Вадим Євгенійович
Магістерська робота присвячена дослідженню ефективності застосування гідрокінезіотерапії у комплексній програмі фізичної терапії пацієнтів із переломами шийки стегнової кістки у відновлювальному та постіммобілізаційному періодах реабілітації. Актуальність теми зумовлена високою частотою переломів проксимального відділу стегнової кістки, значним ризиком втрати рухової активності та побутової незалежності, а також необхідністю впровадження сучасних ефективних методів відновлення функції кульшового суглоба. У роботі проаналізовано дані сучасної вітчизняної та зарубіжної науково-методичної літератури щодо застосування фізичних факторів у комплексній реабілітації хворих із переломами шийки стегнової кістки. Встановлено високу ефективність традиційних засобів фізичної терапії — лікувальних вправ, масажу та фізіотерапевтичних процедур, а також доцільність використання гідрокінезіотерапії як одного з найбільш результативних методів відновлення. яка У ході дослідження удосконалено комплексну програму фізичної терапії, поєднувала фізіотерапевтичні медикаментозне процедури, спеціальні лікування, силові стандартні вправи та гідрокінезіотерапію. Результати дослідження засвідчили високу її клінічну ефективність. Віддалені результати через два місяці після завершення курсу реабілітації підтвердили переваги запропонованої методики. Отримані результати доводять високу ефективність застосування гідрокінезіотерапії у складі комплексної програми фізичної терапії та підтверджують доцільність її впровадження у практику реабілітації пацієнтів із переломами шийки стегнової кістки.
ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ РЕАБІЛІТАЦІЙНОГО ВТРУЧАННЯ ПРИ ХРОНІЧНОМУ БОЛЮ В НИЖНІЙ ЧАСТИНІ
(Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, 2026)
Леонов Владислав Ігорович
Кваліфікаційна робота присвячена проблемі відновлення пацієнтів із хронічним болем у нижній частині спини. У процесі експериментального дослідження вивчався вплив поєднання кінезіотерапії, нейром’язової активації («слім-терапії»), масажу, фізіотерапії (магнітотерапії та фонофорезу) у комплексі фізичної терапії пацієнтів із хронічним болем у нижній частині спини, для обґрунтування доцільності його практичного використання. Для визначення ефективності експерименту в роботі були використані такі методи дослідження, як аналіз науково-методичної літератури з обраної проблеми, аналіз медичної документації пацієнтів із хронічним болем нижньої частини спини; соціологічні методи дослідження (спостереження, опитування, бесіди); соматоскопічні та соматометричні засоби обстеження; дослідження функціональних показників (визначення амплітуди рухів у суглобах, дослідження чутливості та сухожилкових рефлексів); фізіотерапевтичне тестування (визначення характеру й інтенсивності болю, визначення сили м’язів, тестування симптомів натягу; визначення якості життя за опитувальником Освестрі, тестування методом Шобера, визначення кінезіофобії за Тампською шкалою); метод математичної статистики Стьюдента. Результати дослідження показали кращу динаміку характеру та інтенсивності болю, основних клінічних показників, психоемоційного стану та якості життя експериментальної групи, порівняно із контрольною. У роботі обгрунтовано можливість практичного використання запропонованого комплексу
СУЧАСНІ АСПЕКТИ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ УРАЖЕНЬ ЛІКТЬОВОГО СУГЛОБА
(ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА, 2026)
Владислав Захарук
Латеральний епікондиліт (ЛЕ, також – «лікоть тенісиста», латеральна тендинопація) є однією з найбільш поширених патологій ліктьового суглоба серед працездатного населення. Ураження ліктьового суглобу пов’язаний із тривалими больовими синдромами, зниженням сили хвату, обмеженням функції руки, що може спричиняти втрати працездатності та зниження якості життя. Сучасна фізична терапія (ФТ) стикається з проблемою відсутності стандартизованих протоколів, особливо щодо питання поєднання різних типів вправ із сенсо-моторними підходами. «Лікоть тенісиста» – це дегенеративно запальне захворювання опорно-рухового апарату, яке характеризується розвитком мікротравматичних ушкоджень і асептичного запалення в ділянці прикріплення сухожилків розгиначів передпліччя до латерального надвиростка плечової кістки, переважно короткого розгинача зап’ястка. Протоколи фізичної терапії при ЛЕ часто включають поетапний підхід до розтяжки, ізометричних та прогресивних вправ з опором, зосереджуючись на м’язах-розгиначах зап’ястя, а іноді й залучаючи плече та лопатку. Сучасні протоколи реабілітації підкреслюють переваги комбінованого підходу: прогресивні вправи як основа, доповнені мануальними техніками, інструментальними методиками (ESWT, лазер), мінімально інвазивними втручаннями (PRP, needling) у рефрактерних випадках, а також орієнтованою освітою пацієнта та модифікацією факторів ризику. Основною метою наукової роботи була апробація українського варіанту опитувальника Patient-Rated Tennis Elbow Evaluation (PRTEE) та оцінка ефективності розробленої програми ФТ. Учасники виконували стандартизовану програму ФТ, що включала ізометричні, ексцентричні та пропріоцептивні вправи, із контролем техніки та дозування навантаження. На кожній точці вимірювання проводилися: оцінка функціональної активності та болю за допомогою PRTEE, клінічне обстеження амплітуди рухів та болю при пальпації, а також суб’єктивна оцінка загальної функціональної здатності пацієнтів. За результатами опитувальників PRTEE та DASH спостерігалося статистично достовірне зниження інтенсивності болю, покращення сили м’язів-розгиначів передпліччя та функціональної спроможності верхньої кінцівки.