САМОРЕГУЛЯЦІЯ ЕМОЦІЙНОГО СТАНУ ЯК УМОВА УСПІШНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВЧИТЕЛЯ СУЧАСНОЇ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

Abstract

Вчитель — це складна й багатогранна професія, діяльність якої пов’язана зі стресами, втомою, тривожністю й конфліктами. Це все не аби як впливає на порушення психічної стійкості педагогічного працівника, появу в нього професійних тріщин, що пов’язано з емоційною напруженістю в його діяльності. Дослідження саморегуляції емоційного стану сучасного вчителя, на мою думку, належить до числа найбільш актуальних напрямків сучасності. Постійне зростання стресогенних впливів, коли психічні стани людини виступають в якості найважливішої умови ефективності її діяльності, вимагають активного практичного збагачення даної проблеми. Під час розв’язання різноманітних професійних завдань вчитель постійно зустрічається з впливом негативних чинників, які призводять виникненню в нього психічного напруження, в наслідок чого погіршується самопочуття й знижується успішність його діяльності. Тому, розвиток опору психіки вчителя до дії негативних чинників є важливим аспектом його діяльності у сучасній школі. Саме це й підтверджує актуальність обраної нами теми магістерської роботи “Саморегуляція емоційного стану як умова успішної діяльності вчителя сучасної початкової школи”.