Особливості організації зворотнього зв’язку при дистанційному навчанні

Abstract

Якщо донедавна, до епохи пандемії COVID-19, у вітчизняному освітньому просторі обговорювалося питання, чи варто впроваджувати онлайнтехнології в освіту, як і коли це робити, то 2020 рік зняв ці питання, оскільки освіта одномоментно була переведена в онлайн-режим. Тепер можна лише говорити про те, як зробити її ефективною. Одним з найбільших викликів, з яким стикається викладач під час дистанційного навчання, – це відсутність (обмеженість) живої реакції студентів. Це ускладнює комунікацію між викладачем і студентом, так само, як і між студентами. Яких форм може набувати зворотній зв‘язок між учасниками освітнього процесу під час онлайн-навчання? Ми залишаємо за межами такі очевидні форми зворотного зв‘язку, як ведення електронного журналу, написання коментарів до відповіді у системі Moodle чи тестування. Усе це може працювати, і доволі ефективно, але ці форми націлені насамперед на оцінювання. Утім, з нашої точки зору, ефективний зворотній зв‘язок полягає також у підтримці інтересу до навчання, заохоченні, стимулюванні, встановленні емоційного контакту. Адже ситуація онлайн-навчання часто «вбиває» дуже важливу в освіті соціальну складову.