Значення матеріального права для розуміння сутності судових доказів у цивільному процесі

Abstract

У статті детально досліджується вплив норм матеріального права на природу та особливості судових доказів у цивільному процесі України, зокрема на їх формування, використання й тлу мачення. Здійснено комплексний аналіз різних видів цивільних проваджень, які включають по зовне, наказне та окреме провадження, що є основними для розгляду справ по суті. Вказується, що судові докази відіграють ключову роль у встановленні обставин справи незалежно від виду провадження, навіть у випадках, коли інший юрисдикційний орган вже розглянув справу по суті, як-от міжнародний комерційний арбітраж. При цьому автор підкреслює, що, на відміну від де яких європейських країн, таких як Австрія, Німеччина чи Швеція, в Україні відсутні бездоку ментарні моделі проваджень, що робить судові докази незамінною основою для забезпечення правосуддя та захисту прав сторін. На законодавчому рівні докази визначаються як поєднання інформації про юридично значущі факти та матеріального носія цієї інформації – письмових, ре чових, електронних доказів чи показань свідків. Звертається увага на тісний зв’язок між доказами і нормами матеріального права, які визначають юридичні факти – предмет доказування, а також встановлюють умови їх належності та допустимості. При цьому процесуальне право регламентує процедуру залучення, дослідження й оцінки доказів у судовому процесі. Автор порівнює україн ське законодавство з правовими системами Франції, Італії та Бельгії, де норми про докази часто містяться безпосередньо у матеріальному праві, підкреслюючи їх подвійну природу – матеріаль но-процесуальну. Особливу увагу приділено ролі принципу диспозитивності в побудові доказової бази сторонами, а також обмеженням цього принципу з боку публічного інтересу, які покликані забезпечити справедливість і законність судових рішень. Автор робить висновок про необхідність впровадження в Україні комплексного, системного підходу до регулювання інституту доказів, що має враховувати взаємодію норм матеріального та процесуального права. Такий підхід сприятиме підвищенню ефективності цивільного судочинства, зміцненню довіри до судової системи та гар монізації національного законодавства із міжнародними стандартами.