Охрамович О.О. Еволюція інституту мікадо в Японії

Abstract

У даній роботі описано дослідження одного із найцікавіших феноменів соціально-політичних відносин у Японії – інституту мікадо, а точніше його еволюцію, від встановлення влади третього сьогунату Токугава до проголошення нової Конституції Японії у листопаді 1946 року. На основі досліджених джерел вдалося поринути в умови в яких «визрів» даний інститут та дослідити ряд чинників, які впливали на ізоляцію правлячої родини японських імператорів у політичній царині від найдавніших часів, та ті чинники, які після 1868 року дозволили вийти тенно «із тіні в світло», а за ним вивести і весь японський народ, що з кінця ХІХ ст. починає знайомитися із досягненнями європейських культур, які спочатку все ж стали серйозною загрозою для самостійності Великої Ямато. Окремо зосереджено увагу на тому, як відбувалось становлення японської нації, у часи вестернізації, та яку роль у цьому процесі відіграв японський імператор Мейдзі та зміни в його образі. Окрім того, простежено еволюцію ідеї, що виникла з реставрацією Мейдзі, спершу, як «імператор – батько нації», до «імператор – символ шовіністичних ідей японського народу», що відіграла вирішальну роль під час вступу Японії у Другу світову війну та занепад цієї ідеї після програшу у війні та встановлення окупаційного режиму, що позбавив японського тенно його «божественного» статусу, а японський народ направив по класичному шляху європеїзації.