ЕВОЛЮЦІЯ СВІТОГЛЯДНО-ЦІННІСНОГО СПРИЙНЯТТЯ АНТИХРИСТА

Abstract

Проблема антихриста належить до найскладніших і водночас найвпливовіших аспектів християнської есхатології. Упродовж двох тисячоліть християнська культура сприймала цю постать як концентроване втілення світового зла та радикальну протилежність Христові. Від ранньої Церкви, яка асоціювала антихриста з гонителями нової віри, через середньовічні суперечки з єретиками й ісламом, до доби Реформації, де полеміка навколо «хто є антихристом» стала визначальною частиною міжконфесійної боротьби, ця тема нерідко формувала суспільну свідомість. Сучасні інтерпретації ‒ від страхів перед тоталітарними диктатурами до тривог, пов’язаних зі штучним інтелектом чи глобальною нестабільністю ‒ підтверджують живучість цього образу та його значення для колективної уяви. Особливої гостроти тема набуває в умовах війни та соціальних криз, які стимулюють апокаліптичні очікування. Усе це підкреслює як історико-культурну, так і практично-богословську актуальність дослідження. Метою дослідження є аналіз історії еволюції концепту антихриста в біблійній та церковно-богословській традиції, а також окреслення його впливу на соціополітичні реалії сьогодення. Для досягнення мети у роботі поставлено такі дослідницькі завдання: - проаналізувати передумови та характер формування концепту антихриста («чоловіка беззаконня») у Старому Завіті; - вивчити та науково описати становлення уявлення про антихриста в Новому Завіті; - дослідити етапи формування та динаміку розвитку ідеї антихриста в ранній християнській теологічній думці; - констатувати остаточне догматичне складання концепту антихриста в православному та католицькому богослов’ї Середньовіччя; - визначити нові акценти та розглянути модифікації постаті антихриста в епоху Реформації (Контрреформації