Безпековий ресурс світоглядного знання в освіті: кейс релігієзнавства

Abstract

Ментально-світоглядні й соціальні ризики та гібридні ідеологічні і геополітичні атаки, з якими стикається Україна (і в яких нерідко використовується релігійний чинник), підтверджують доцільність усвідомлення й використання безпекових функцій релігієзнавства (зокрема, й обґрунтування його ваги в освіті). Поступ соціуму багато в чому залежать від готовності усвідомлено ставитися до питань ідентичності, свободи, відповідальності, критичності і водночас відкритості до діалогу й комунікації ідентичностей. Це одна з передумов завбачання цілої низки небезпек. Особлива роль тут належить релігієзнавству, хоч рівень усвідомлення цього в українському суспільстві, в менеджменті освіти наразі недостатній. Автори обмірковують низку ризиків, з якими стикається сучасне суспільство і на глобальному рівні, і в Україні. Здійснюється аналіз того, як пізнавально-методологічні й ціннісні можливості релігієзнавства здатні примножувати в суспільстві безпековий потенціал. Осмислюються передумови ефективної та евристичної реалізації такого потенціалу через функціонування релігієзнавства в освіті (передусім вищій). Якісна релігієзнавача освіта цінна тим, що дає змогу адекватніше бачити соціокультурну динаміку освячуваних релігіями цінностей, діалогічність і водночас конкурентність різних аксіологічних візій облаштування суспільства та його норм. Такий навик – важіль адекватнішого самовизначення в глобалізованому суспільному просторі.Ціннісна рентабельність і безпекова функціональність релігієзнавчої освіти (або релігієзнавчих елементів в освіті) багато в чому залежить як від оптимізації менеджерських стратегій в освіті, так і від готовності самих науковців у галузі релігієзнавства вдосконалювати методологічну й евристичну дієвість релігієзнавчого освітнього змісту.