Психологічні механізми заїкання у дітей дошкільного віку

Abstract

У статті представлено одне з мовленнєвих порушень дітей дошкільного віку, а саме – заїкання, розкрито історію його розвитку і причини виникнення. Наголошено, що заїкання – це поліморфний розлад мовлення, порушення комунікації у вигляді дискоординації плавності, ритму, виникнення окремих запинань, повторів ряду звуків і складів унаслідок мовленнєвих судом через перенапруження чи стреси. Закцентовано, що найчисельнішою категорією, в якій спостерігається цей мовленнєвий дефект, часто є діти, які схильні до тривоги. Зокрема, діти, які часто стають свідком різноманітних сімейних конфліктів, в яких спостерігається підвищена судомна активність; діти із затримкою мовленнєвого розвитку; діти, батьки яких занадто суворі в їхньому вихованні; діти, які перенавантажені через проведення значної кількості часу в гаджетах і перед телевізором. Уточнено, що обізнаність про причини виникнення заїкання в людини, вчасне діагностування й одержання кваліфікованої допомоги сприяє усуненню цього мовного порушення та покращує життєдіяльність людини. Проаналізовано наукові підходи, зокрема, компетентнісний, системно-структурний, комунікативний, інтегративний, до вивчення зазначеного феномену. Закцентовано, що найбільше дослідники приділяють увагу комплексному підходу, який складається з лікування (терапевтичне, хірургічне, ортопедичне, психотерапевтичне), виховання і навчання, які взаємодоповнюють один одного. Визначено симптоми виникнення заїкання та його психологічні механізми (психоемоційна напруга, невпевненість у собі, страх мовлення, конфлікт між бажанням висловлюватись та страхом бути не зрозумілими оточуючими людьми, авторитарний стиль виховання тощо). Схарактеризовано причини, що визначають симптоматику виникнення заїкання.