Вибір синтаксичних експресивних структур як відображення мовної особистості автора.

Abstract

Синтаксичні засоби в експресивно-прагматичному полі сучасних американських художніх творів, будучи композиційно-синтаксичними домінантами мікротекстів, значною мірою характеризують художньо-мовленнєву своєрідність текстів: їх мова суб’єктивно мотивована, індивідуально організована, відображає особливості самовираження автора як мовної особистості. У художньому тексті мовленнєва діяльність автора та його інтенційний простір репрезентовані як в індивідуальному сприйнятті й усвідомленні реальної дійсності, так і в творчій трансформації цього авторського світобачення шляхом використання всього розмаїття синтаксичних структур. Використання необхідної для адресанта одиниці мовлення визначається цілями і мотивами, які є екстралінгвістичними факторами обґрунтування вибору і які пояснюють той факт, що вибір обдуманий адресантом і спрямований на досягнення кінцевого оптимального результату. Мовні маркери категорії експресивності експлікують актуалізацію авторських інтенцій і репрезентують континуальність семантичного простору художнього тексту. Разом з тим, вибір тих чи інших експресивних засобів автором значною мірою визначається також його уявою про адресата. Будь-яка синтаксична конструкція як елемент вербальної організації тексту добре продумана автором і реалізує його авторський задум, детермінує його інтенційний план, налаштований на інтерпретацію читачем. Оцінка призначена чинити вплив на адресата, оскільки будь-яка оцінка, наявна в оцінному висловленні, є адресованим вираженням емоції, її мета – викликати у адресата певний психологічний стан, тобто оцінка відображає не власне семантичний аспект знакової ситуації, а прагматичний. Більшість мовознавців стверджує, що у кожному висловленні міститься авторська оцінка повідомлюваного, яка детермінує експресивне забарвлення його змісту. На нашу думку, весь спектр експресивних синтаксичних структур – це типові засоби вираження авторської модальності у художньому тексті. Ми долучаємось до думки тих дослідників, які вважають, що художнє мовлення повністю модалізоване, оскільки воно завжди містить вказівку на автора