ФЕНОМЕН ЛЮДИНОЦЕНТРИЗМУ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА ФОРМУВАННЯ ОРГАНІВ ПУБЛІЧНОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ ТА ДЕРЖАВІ ІЗРАЇЛЬ

Abstract

Дослідження окремих інститутів адміністративного права не можливо здійснювати без відповідного методологічного інструментарію. Лише у поєднанні із надбаннями правової доктрини та практики правозастосування можна провести всебічне дослідження обраного дослідником правового феномені й за необхідності сформулювати власні пропозиції щодо удосконалення його правового регулювання. Парадигма людиноцентризму визнається та застосовується у науковому дискурсі вітчизняними та зарубіжними дослідниками публічного права задля аналізу як правової природи обраних правових інститутів та фахового прогнозування напрямків їх розвитку. У державах де життя людини визначається найвищою цінністю не лише у текстах норм Основних Законів але й відображається у публічно-правових відносинах які виникають внаслідок реалізації індивідом своїх прав та свобод, судових рішеннях які прийняті за результатами розгляду справи в межах адміністративного судочинства та законодавстві яким визначається загальний механізм реалізації прав людини забезпечується фактичне дотримання верховенства права. Гідність людини визначає напрямки правового забезпечення діяльності усієї системи органів влади. Україна та Ізраїль незважаючи на географічні, історичні, культурні та правові відмінності розвивають власні органи публічної влади для збереження свого суверенітету, територіальної цілісності та захисті осіб яка знаходиться на їх території, а особливо – своїх громадян. Для нашої країни подією яка визначила вектор розвитку органів публічної влади на основі людиноцентризму стало прийняття Конституції України 1996 року та затвердження Концепції адміністративної реформи. Ізраїльська доктрина адміністративного права розпочала свій розвиток з моменту проголошення Декларації незалежності Держави Ізраїль 1948 року та нормативного закріплення дії законодавства Підмандатної Палестини що його сформували британське загальне право, діяльність судів та доктрина. Хоча зазначені події мали місце у різних історичних періодах та стосувались, власне, української та ізраїльської моделей органів публічної влади, їх спільною ознакою є забезпечення прав і свобод людини, захист територіальної цілісності та суверенітету для кожної держави, забезпечення судового захисту у публічно-правових спорах за участю приватної особи та органів публічної влади. У світлі триваючої російсько-української війни, врахування досвіду держави яка із початку своєї незалежності перебуває у стані військових конфліктів та воєн з кількома країнами які переважають її за кількістю населення й територією позитивним є вивчення досвіду забезпечення адміністративно-правового регулювання діяльності органів публічної влади та місце феномену людиноцентризму як визначального фактору який впливає на розвиток адміністративного права.