Синтаксична сфера інфінітива в українській літературній мові

Abstract

Дослідження присвячено синтаксичній сфері інфінітива в українській літературній мові. З’ясовано лінгвальний статус цього морфологічного утворення в традиційних і новітніх мовозначних працях, проаналізовано інфінітив як лексему та функційну одиницю, що виконує конструктивну й стилістичну функцію в різних стилях української мови з опрою на взаємодію з іншими повнозначними частинами мови. Дослідження презентує специфіку інфінітивних конструкцій в різних синтаксичних позиціях: головних членів простого двоскладного речення – підмета і присудка; головних членів простого односкладного речення; поширювачів структурної схеми речення – прямого додатка, обставини мети, неузгодженого означення тощо. Важливою частиною дослідження є аналіз варіативності вживання інфінітива в сучасній українській літературній мові, зумовленої його еволюцією та змінами в синтаксичних структурах протягом тривалого часу. Здійснення комплексного аналізу сприятиме кращому розумінню синтаксичної функції інфінітива в українській мові, матиме практичну значущість під час викладання морфології, синтаксису та лінгвостилістики.