Використання європейського досвіду комунікативної взаємодії органів публічної влади та інститутів громадянського суспільства в Україні

Abstract

У статті здійснено аналіз європейського досвіду комунікативної взаємодії органів публічної влади та інститутів громадянського суспільства і визначення можливостей його використання в сучасних українських реаліях. Автор зауважує, що у сучасних умовах спостерігається активізація уваги до комунікативної діяльності, оскільки вважається, що це нова хвиля, спрямована на вироблення сучасних підходів щодо практики публічних комунікацій. Головним у розумінні комунікацій виступає постулат, що публічне управління є специфічним видом спеціально побудованої діяльності, як особливого виду діяльності з соціального управління. Комунікативна діяльність, відповідно, має свої специфічні особливості та повинна бути спрямована на побудову міцних соціальних зв’язків. Комунікація в системі публічного управління у європейських країнах реалізується в межах чотирьох глобальних напрямів ‒ (1) стратегічні комунікації; (2) кризові комунікації; (3) масові комунікації; (4) міжособистісні комунікації ‒ які, у свою чергу, розподіляються на дві площини ‒ комунікації з громадськістю та комунікації в межах управлінської системи. Для України особливо важливим є вивчення європейського досвіду комунікативної взаємодії органів публічної влади та інститутів громадянського суспільства з метою використання практик формування комунікаційної політики як динамічної системи, що включена в усі види діяльності суб’єктів державного управління і спрямована на розвиток суспільного життя та реалізацію національних стратегій розвитку держави