Феномен творчої особистості В.Івасюка в контексті музично-культурного розвитку України

Abstract

Незалежність України, утвердження демократичних цінностей зумовили перегляд історичних епізодів, постатей, які за часів радянської влади були заборонені, знаходилися під грифом секретності. Проте Яскравою сторінкою у розвитку мистецької культури є постать Володимира Івасюка – буковинця, композитора, співака, лікаря, художника, відомого перш за все своїми піснями, які впродовж півстоліття приваблюють свою мелодійністю та оригінальність змісту. Як засвідчує час, особистісно-часові проекцій минулого на сучасність зумовлюють аналіз соціальної ситуації, буття та приналежності до української культури. Вивчення особливостей української музичної культури ІІ пол. ХХ ст. дає можливість глибше проаналізувати мистецький доробок із складними, багатозначними за своєю сутністю явищами, надає можливості розуміння тенденцій розвитку музичної культури у ХХI столітті. Творча постать В. Івасюка має певні стильові ознаки, є унікальним втіленням особливого типу мистецької особистості у період екзистенційної кризи української культури. Творчість В. Івасюка є «сталою складовою» репертуару українських виконавців, предметом змістової та вокально-виконавської інтерпретації. Водночас констатуємо наявність незначної кількості наукових праць, присвячених мистецькій діяльності Володимира Івасюка, зокрема: А. Палійчук, Т. Рябуха, ін. Матеріали, висвітлені у публіцистичній літературі та інтернет-мережі, спогади людей, які знали В. Івасюка, висвітлюють окремі аспекти життєдіяльності видатного буковинця (О.Василишина, І. Лепші, Т. Унгурян, П. Нечаєва, І. Філіпенко, Л. Криси), співпрацю із талановитими виконавцями (В. Зінкевич, С. Ротару, Н.Яремчук, ін.). Проте немає цілісного дослідження, в якому системно та комплексно проаналізовано феномен постаті Володимира Михайловича Івасюка (1949-1979). Однак творча спадщина буковинського митця досі приваблює своєю мистецькою неординарністю.