Локальні адаптації до змін клімату на території історико-географічного краю Буковини

Abstract

Дисертаційна робота присвячена дослідженню локальних адаптацій населення до змін клімату на території історико-географічного краю Буковини. У роботі обґрунтовано необхідність вивчення локальних адаптаційних практик як окремої категорії регіональної політики у контексті неминучих змін клімату. Теоретичною основою дисертації є концепція локальної адаптації населення, яка поєднує управлінські, природоорієнтовані та інженерно-технічні рішення. Запропоновано класифікацію локальних адаптаційних практик за сферами впровадження: природні, суспільні, комплексні. На підставі архівних і метеорологічних даних встановлено, що найбільш вразливими до стихійних процесів століттями були XIX–XX, коли зафіксовано 20 випадків великих посух і 28 – повеней. Повені мали руйнівний характер і вплинули на соціально-економічний розвиток краю. Дані температури та опадів у ⅩⅩⅠ ст. демонструють тривале посилення кліматичної нестабільності, яке продовжує визначати сучасні ризики та вимагає застосування адаптаційних заходів у регіоні. Дослідження охоплює аналіз формування й еволюції адаптаційних практик на території Буковини від XVIII століття до сучасності, розкриваючи взаємозв’язок між кліматичними змінами, антропогенним впливом та трансформацією природних ландшафтів. Установлено, що регіон зазнав значних кліматичних зрушень, що спричинило нестабільність гірських і річкових екосистем, активізацію ерозії, трансформацію русел та перебудову водного режиму, що визначило сучасну просторову динаміку ландшафтів Буковини. Перехід до інтегрованого управління водними, лісовими та земельними ресурсами, цифровізації, стабілізації екосистем та залучення громад визначено ключовими пріоритетами до 2030-го року.