ОРГАНІЗАЦІЙНО-ІНСТИТУЦІЙНІ ПРАКТИКИ ПОСИЛЕННЯ РОЛІ СЕЛЯНСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ У ПРОДОВОЛЬЧОМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННІ НАСЕЛЕННЯ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

Abstract

Визначено актуальність та інституційне значення селянських господарств у продовольчому забезпе- ченні населення у складних сучасних умовах на основі наукових позицій, організаційних засад та оцінки внеску цієї форми господарювання у розвиток агроекономічної діяльності загалом. Із позицій системного підходу визначено роль селянських господарств в інституційній системі країни та їх характеристики за ознаками статусу підприємницької та непідприємницької діяльності. Обґру- нтовано необхідність підтримки селянських господарств як гарантій продовольчої безпеки, розвитку села та досягнення цілей сталого розвитку на період до 2030 року. Виявлено їх зростаюче інституцій- не значення в умовах воєнного часу. Охарактеризовано інституційні та організаційні чинники розвитку фермерських господарств в Украї- ні та їх значення в імплементації засад сталого розвитку сільських територій та гарантії продоволь- чої безпеки країни в умовах таких флуктуацій, як знищення частини логістичних ланцюгів і неперебор- на дія зупинення розвитку виробництва внаслідок війни. З огляду на зростання навантаження на сектор селянських господарств сімейного типу через перемі- щення у села значної групи переселенців активізувався інститут самозабезпечення населення продово- льством і процеси із пошуку бізнес-ідей селянами. На основі аналізу динаміки виробництва основних видів сільськогосподарської продукції та продоволь- ства за категоріями господарств визначено, що зміни індексів продукції, виробленої господарствами населення, менш мінливі порівняно з підприємствами, що відображає важливе інституційне значення господарств населення у формуванні гарантій продовольчої безпеки в умовах, характерних постійними флуктуаціями. Окреслено основні інструменти розвитку селянських господарств та особливості їх реалізації у час загрози продовольчій безпеці України внаслідок воєнного стану. А також доведено необхідність пода- льшої активізації розвитку селянських господарств фермерського типу як запоруки розвитку інсти- туту самозабезпечення населення продовольством на місцевому рівні та розвитку села на засадах сталого розвитку.