ДЕЯКІ ПРАВОВІ НЮАНСИ ПРИМУСОВОГО ВИКОНАННЯ МИРОВОЇ УГОДИ В ЦИВІЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ.

Abstract

Істотну ознаку справді демократичної правової держави становить орієнтація на мирне вирішення правових конфліктів, тому і в нашій державі розвинута ціла система примирних процедур, як позасудового так і судового характеру (яскравими прикладами останніх є мирова угода та врегулювання спору за участі судді). Але варто відзначити, що ефективність застосування означених процедур напряму залежить від наявності чітких механізмів реалізації законодавчих гарантій виконання умов мирової угоди у випадку невиконання її в добровільному порядку. Саме тому вказана наукова публікація спрямована на дослідження теоретичних та практичних проблем, пов’язаних із примусовим виконанням мирової угоди в цивільному процесі та формулювання пропозицій і шляхів щодо їх вирішення задля ефективного використання інституту мирової угоди в практиці вітчизняного цивільного судочинства. Враховуючи сутність та правову природу мирової угоди в роботі з’ясовано, що проблему можливості примусового виконання мирової угоди слід розглядати з поправкою на врахування особливостей її змісту, водночас категоричне визнання ухвали про затвердження мирової угоди на рівні процесуального законодавства не враховує вказаний нюанс. Для мирових угод, зміст яких може підлягати виконанню в рамках виконавчого провадження визначено підставу виконання, закцентовано на вимогах до виконавчого документа, проаналізовано вектори дій суб’єкта у випадку невідповідності останніх вимогам законодавства, чітко визначено темпоральні умови вчинення дій в рамках виконавчого провадження. В статті звернено увагу на практичну ефективність застосування механізму подання позову про спонукання до виконання ухвали про затвердження мирової угоди, передбачивши в ньому конкретні способи захисту порушеного, оспореного чи невизнаного права з арсеналу визначених ст. 16 ЦК України як гарантії виконання мирової угоди навіть у випадку закріплення в ній умов про визнання прав, зміну чи припинення правовідносин. Отже, сформульовано висновок про дієвість двох механізмів гарантування виконання мирової угоди: звернення до примусового виконання ухвали суду про затвердження мирової угоди в рамках виконавчого провадження та звернення до суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди та визнано потребу закріплення чіткого нормативного підґрунтя для їх ефективного практичного застосування.