СТІЙКІСТЬ ПУБЛІЧНОЇ СЛУЖБИ В УМОВАХ ВІЙНИ ЗА АДМІНІСТРАТИВНИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ ТА ДЕРЖАВИ ІЗРАЇЛЬ

Abstract

Пошук оптимальних моделей публічної служби в країнах Східної Європи після подій на початку 1990-х років був обумовлений їхнім наміром полишити соціалістичний табір, де панувала гегемонія тоталітаризму, та доєднатися до демократичного співтовариства, заснованого на повазі до прав і свобод людини – Європейського Союзу. Україна була однією з найбільших республік колишнього Радянського Союзу, яка в останнє десятиліття XX століття здобула незалежність та розпочала формування власної правової системи загалом та галузей права зокрема. Вітчизняне адміністративне право поступово отримувало своє зовнішнє оформлення після прийняття Конституції України, яка визначила конституційно-правові основи публічної служби та її людиноцентричну спрямованість. Традиційно порівняння окремих адміністративно-правових аспектів функціонування інституту публічної служби в Україні проводиться щодо окремих країн чи групи країн, які або є членами Європейського Союзу, або ж які проводять гармонізацію законодавства для свого майбутнього вступу до європейського співтовариства. Саме до останньої групи належить наша держава. Більше того, окремі питання, які стосуються правового регулювання вступу на державну службу, її проходження, оплати праці, дисциплінарної відповідальності, судової практики в Україні, аналізуються в межах окремих практичних ситуацій, що мали місце в окремих європейських країнах. Такий підхід є логічним та зрозумілим. Водночас поза увагою дослідників залишаються країни, які перебувають у ситуації, коли публічна служба функціонує та розвивається в період військових конфліктів. Для країн Європейського Союзу, за винятком окремих держав, які одержали незалежність після Югославських війн. Проте вони (Боснія і Герцеговина, Північна Македонія, Словенія, Хорватія, Сербія, Чорногорія та Косово – авт.) або вже є членами ЄС, або ж перебувають у ситуації, подібній до України, щодо вступу. Однак, у сучасних умовах російсько-української війни, яка невдовзі перетне 4-річний рубіж, перейняття досвіду організації діяльності публічної служби в умовах війни, адміністративно-правового регулювання її діяльності у поствоєнному відновленні України має важливе значення. У цьому аспекті досвід Держави Ізраїль є вкрай актуальним. Це зумовлюється низкою факторів, незважаючи на те, що країна географічно знаходиться в іншому регіоні континенту.