Особливості зверненого мовлення українців на прикладі буковинських народних казок

Abstract

Українська система зверненого мовлення мала власний шлях розвитку з притаманними їй діалектними особливостями, вираженими в особових займенниках та номінаціях, – який, у свою чергу, гармонійно вписався у загальноєвропейську систему зверненого мовлення, пройшовши в онтогенезі від первинного займенника ти до ввічливого ви. Давніші варіанти фіксують шанобливе звернення до старшої особи на ти, пізніші – на ви. Прикметно, що егалітарні українські відносини демонструють не лише 2-у особу однини, але й 2-у особу множини, зокрема у категорії прибраних родичів – кумів. Номінація у зверненому мовленні персонажів буковинської народної казки зафіксована у кличному відмінку, що ще раз підкреслює загальнонаціональну тенденцію звертання до інших осіб у вокативі.