ВЛАСНІ НАЗВИ В УКРАЇНСЬКОМУ ПІСЕННОМУ ФОЛЬКЛОРІ: ДО ПРОБЛЕМИ СЕМАНТИКИ

Abstract

Стаття присвячена проблемі семантики власних назв, зокрема особливостям лексичного значення народнопісенних онімів. Незважаючи на те, що початки дослідження семантичного статусу імені сягають ледь не доби античності, мовознавці й досі в погля- дах на цю проблему не можуть дійти згоди. Труднощі вирішення цього складного питання зумовлені багатьма як об’єктивними, так і суб’єктивними чинниками. До об’єктивних, окрім властивих онімам засадничо особливостей сигніфікації, віднесемо: залежність характеру онімної семантики від специфіки референції в межах різних онімних розрядів і класів; різну реалізацію смислових потенцій власної назви на рівні мови й мовлення; відмінні умови онтоло- гічного буття власної назви на різних етапах розвитку української системи називання тощо. До суб’єктивних чинників належить вибір різних підходів до розгляду питання специфіки лек- сичного значення онімів. З цього приводу особливий інтерес для дослідника задекларованої проблеми мають фольклорні власні назви, семантична специфіка яких насамперед виформо- вується відповідно до семантичної специфіки власної назви загалом, а, з іншого боку, зазнає трансформацій у лоні фольклорної мови як такої. Проведений аналіз засвідчив, що семантичний потенціал фольклорних власних назв у пісенних текстах доволі різний. З одного боку – змінні, контекстуально-специфічні оніми. Обсяг їхнього інтенсіоналу коливається від мінімального – інформації про семантичний клас, до якого належить позначуваний ними референт (якщо йдеться про буття цих назв у друкованих тек- стах) і до максимального під час конкретного виконання тексту, коли обсяг їхньої інформаційної насиченості може перевершувати інтенсіонал загальних назв. Інші фольклорні оніми – це оні- ми-константи, унікально-специфічні найменування з потужним конотативним потенціалом, чию багату семантичну структуру формують мовні, мовленнєві й позалінгвальні компоненти. Вважаємо, що вивчення особливостей семантики фольклорних онімів поглибить розу- міння семантичного статусу власних назв, механізмів та принципів онімної номінації загалом та матиме сприятливий вплив на розуміння природи оніма як такого.