ФЕНОМЕН ВІЙСЬКОВОГО ДУШПАСТИРСТВА ТА СПЕЦИФІКА ФОРМУВАННЯ ІНСТИТУТУ КАПЕЛАНСТВА В УКРАЇНІ: ІСТОРИКО-БОГОСЛОВСЬКИЙ КОНТЕКСТ

Abstract

У роботі здійснено комплексний аналіз актуальної проблематики – висвітлено історію капеланського руху на прикладі національно-визвольної боротьби українського народу в середині ХХ століття та увиразнено специфіку відродження і становлення інституту військового душпастирства в умовах військової агресії Росії проти України. Головний фокус дослідження спроєктовано на концептуалізацію богословського підґрунтя та характеристику суспільно-політичних передумов формування військового капеланства в незалежній Україні, його структуризації і визначення функціональної природи та можливостей. На прикладі критичного осмислення діяльності військового духовенства дивізії СС «Галичина», Першої дивізії Української Національної Армії та специфіки духовно-моральний супроводу й організації церковно-релігійного життя бійців Української Повстанської Армії сформульовано чіткий перелік ефективних форм діяльності, які варто впроваджувати в практику сучасного військово душпастирства. Розкрито зміст провідних детермінант еволюції військової капеланської служби й обґрунтовано інноваційні підходи до духовно-морального супроводу і вишкілу українських воїнів в умовах воєнного стану та військових дій безпосередньо у зоні зіткнень. Фактографічний матеріал, висновки й узагальнюючі твердження можна використовувати у процесі вивченні історії ЗСУ та національно-визвольної боротьби українського народу за Волю і державну Незалежність, для розробки курсів лекцій і спецкурсів світських і духовних ЗВО. Цінними матеріалами роботи є також для організації і теоретичної бази виховної роботи серед військовослужбовців і студентської та учнівської молоді.