Концептуальні аспекти вивчення фразеологізмів з невербальними компонентами та лінгводидатика

Abstract

У науковому дослідженні проаналізовано фразеологізми з невербальними компонентами, що є специфічними мовними знаками, які переводять невербальний код у вербальний та є периферійними в загальній фразеологічній системі української мови. Стійкі сполуки на позначення невербальної поведінки становлять розгалужену групу фразеологічної системи української мови, для якої характерна багатоваріантність та складність семантичних процесів. З урахуванням основних характеристик фразеологізмів з невербальними компонентами виділено їх основні типи: фразеологізми з кінесичними компонентами та фразеологізми з просодичними складниками. У межах першого типу проаналізовано фразеологізми з мімічними, візуальними, тактильними та пантомімічними невербальними елементами. У стійких сполуках з кінесичними компонентами план вираження представлений різними комунікативно значущими рухами. У складі таких фразеологічних одиниць наявні соматичні компоненти (голова, шия, обличчя, рот, очі, ніс, вуха, рука, палець, нога), які вербалізують рухову активність мовця та омовлюють його комунікативно значущі дії в просторі. Другий тип репрезентовано фразеологізмами з просодичними компонентами, семантика яких пов'язана з особливостями голосового апарату мовця: тембром голосу, мелодикою мовлення, зміною висоти голосу та енергетичними характеристиками звучання. У лінгводидактичному аспекті висвітлено вивчення фразеологізмів у закладах загальної середньої освіти: проаналізовано чинні навчальні програми з української мови, запропоновано методичні рекомендації та ефективну систему вправ і завдань із залученням фразеологізмів з невербальними компонентами для учнів 6 та 10 класів.