ЗДОБУТТЯ УКРАЇНСЬКОЮ ПРАВОСЛАВНОЮ ЦЕРКВОЮ АВТОКЕФАЛІЇ В КОНТЕКСТІ ВІДНОВЛЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ НЕЗАЛЕЖНОСТІ ТА ВІЙСЬКОВОЇ АГРЕСІЇ РОСІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ

Abstract

У магістерській роботі здійснено спробу науково-богословського аналізу актуальної проблематики не лише в контексті сучасного церковно-історичного дискурсу, а й національної історико-релігієзнавчої думки загалом – канонічного оформлення в Україні Помісної Православної Церкви. Ґрунтовно охарактеризовано джерела та історіографічні матеріали дослідження передумов і головних суспільно-політичних та світоглядноціннісних чинників відродження автокефального руху в умовах незалежності. Теоретичну компоненту дослідження зосереджено на концептуалізації ключових дефініцій, що визначають внутрішній зміст досліджуваної проблематики – Помісна церква, Томос, Автокефалія, Православна Церква України, а також на витлумаченні ролі держави, громадянського суспільства, православних вірян і духовенства, серед яких Патріархи Мстислав (Скрипник), Димитрій (Ярема), Володимир (Романюк), Філарет (Денисенко), Митрополити Іван (Боднарчук), Митрополит Мефодій і, звісно ж, Його Блаженство Митрополит Київський і всієї України Епіфаній. Висвітлено причини і перебіг розколу пострадянського Православ’я в незалежній Україні, що припало на весну-літо 1992 р. й призвело до зближення УПЦ (МП) з РПЦ, проголошення УПЦ КП й відокремлення на цьому ґрунті УАПЦ, а в підсумку – до церковнополітичного антагонізму й тривалого міжцерковного протистояння трьох православних юрисдикцій. Проаналізовано особливості надання Православній Церкві України Томосу на тлі військової агресії з боку Росії та окупації значних територій на Півдні та Сході країни, а також Кримського півострова. Обґрунтовано історичне значення дарування Томосу й увиразнено сутність та специфіку конституювання (визнання) її автокефального статусу ПЦУ іншими Помісними Церквами.