Проблеми та напрями удосконалення функціонування спрощеної системи оподаткування

Abstract

Забезпечення сталого розвитку національної економіки вимагає від органів державного управління пошуку ефективних рішень у сфері оподаткування. Основними функціями податків є фіскальна та регулююча, досягнення стану ефективного їх виконання зумовило ідентифікацію двох підсистем в оподаткуванні, загальної та альтернативної до неї – спрощеної. Впровадження спрощеної системи оподаткування задля підвищення ділової активності та детінізації економічних процесів досягло позитивних результатів, проте подальше її функціонування сприяє використанню економічними суб’єктами даного податкового статусу для часткового ухилення від сплати податків, недобросовісної конкуренції, мінімізації загальногосподарських витрат тощо. У статті доведено виконання спрощеною системою оподаткування у першу чергу регулюючої функції, а ніж фіскальної. Ідентифіковано проблемні аспекти в механізмі спрощеного оподаткування: низька фіскальна ефективність; використання для мінімізації податкових платежів та ухилення від їх сплати; застосування в якості інструменту недобросовісної конкуренції; зниження якості облікового забезпечення управління діяльністю; поділ господарської діяльності на частини з метою отримання статусу платника єдиного податку; один із факторів низької тривалості життєвого циклу суб’єктів малого бізнесу; чинник обмеження у ділових комунікаціях; охоплення обмеженої кількості видів діяльності; обмеження у використанні окремих фінансово-економічних інструментів ведення бізнесу, що доступні для суб’єктів загальної системи оподаткування. Надано пропозиції з удосконалення функціонування спрощеної системи оподаткування: продовження практики обмеження видів діяльності, які володіють правом перебування на спрощеній системі оподаткування; поглиблений аналіз стану та перспектив розвитку суб’єкта підприємницької діяльності при наданні статусу платника єдиного податку; застосування практики обмеженого терміну перебування на спрощеній системі оподаткування задля отримання тимчасових конкурентних переваг для розвитку бізнесу; розширення діапазону ставок єдиного податку з метою посилення його фіскальної функції та/або регулюючого впливу на розвиток територіальних громад; виведення юридичних осіб зі сфери дії спрощеного оподаткування тощо.