Семантико-синтаксична організація простих речень, ускладнених відокремленими ад'єктивними зворотами: функційний та лінгводидактичний аспекти

Abstract

У сучасній граматичній теорії синтаксичні одиниці потрактовуються в різних аспектах з урахуванням їхніх формально синтаксичних, семантикосинтаксичних і функційних ознак. Особливо актуальним є питання вивчення речень асиметричної структури, оскільки в таких конструкціях відбувається зміщення плану форми та значення. Актуальність дослідження речень асиметричної структури як одиниць синтаксису полягає в нечіткому визначенні поняття „неелементарне речення” та механізмів ускладнення, а також різних методологічних підходів до виокремлення конструкцій, які можна кваліфікувати як ускладнювальні компоненти. З-поміж засобів, що ускладнюють реченнєву структуру та семантику, особливими є відокремлені конструкції, сформовані за допомогою дієприслівників, дієприкметників, прикметників та іменників-прикладок. Такі синтаксичні побудови визначають як напівпредикативні конструкції, адже їм властива, окрім предикативності основного речення, додаткова предикативність, виражена вторинним предикатом. Дослідники вважають проблему визначення простого ускладненого речення з напівпредикативними ад’єктивними компонентами однією з найважливіших у сучасному мовознавстві, оскільки актуальним є визначення релевантних ознак для їх комплексного – формальних, семантичних чи комунікативних