Дискурс фатичної комунікації: мовна особистість та лінгвокультура

Abstract

У кваліфікаційній роботі проаналізовано дискурс фатичної комунікації в контексті мовної особистостості як носія української лінгвокультури. Зокрема, розглянуто теоретичні засади дослідження мовної особистості в лінгвокультурологічному аспекті, окреслено специфіку українськомовної свідомості в процесі спілкування, визначено особливості комунікативнопрагматичних маркерів у дискурсі фатичної комунікації, висвітлено взаємодію вербальної і невербальної комунікації в метакомунікативних конструкціях, схарактеризовано комунікативно-інтенційний діапазон етикетних висловлень як маркерів національної ентнокультури. З опертям на багатий ілюстративний матеріал репрезентовано традиційний та осучаснений фатичний дискурс; запропоновано термінопоняття «фатив» на позначення елементарної інтенційно та семантично детермінованої синтаксичної конструкції українського етикетного спілкування; представлено класифікацію фативів: 1) фативи для встановлення контакту; 2) фативи для підтримання мовленнєвого контакту; 3) фативи для завершення контакту. Семантико-функційні та культурно-національні особливості використання етикетних конструкцій визначають принципи взаємодії вербальних та неварбальних засобів фатичної комунікації в дискурсивно-жанрових формах української мови, аналіз яких виформовує перспективу подальших наукових студій у царині комунікативної лінгвістики та дискурсології.