Рефлексія війни та її передумов у театральному мистецтві (на прикладі постановки «Біла пошесть»)

Abstract

Синтетичний характер театрального мистецтва вважають тією його естетичною перевагою, що дозволяє глядачам театру якнайповніше сугестивно вхопити ті ідеї та наративи, котрі автори: драматург, режисер, художники, музичні керівники, актори та багато інших – намагалися донести до них. Саме тому, соціальна роль театрального мистецтва є надзвичайно високою. Авторка аналізує специфіку рефлексії війни через театральну постановку Чернівецького академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Ольги Кобилянської «Біла пошесть», прем’єра якої відбулася восени 2023 року. Драматичний твір К. Чапека, втілений трупою в Чернівцях, по-новому запропонував публіці здійснити рефлексію поняття «юрби», «постправди», «тиранії», «авторитаризму», «ресинтименту» як передумов уже не просто війни як абстрактного соціального зла, а конкретних передумов війни Росії проти України. Протистояння Добра та Зла, Істини та Омани, що підсилюється страхом та розпачем – усе це знайшло своє відображення в аналізованому творі. Авторка аналізує сценографію та режисерський задум, акторську гру та невмирущу актуальність драматичного посилу.