Правовий аналіз законодавства Європейського Союзу щодо порядку, умов надання відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами.

Abstract

У статті здійснено правовий аналіз базового законодавства Європейського Союзу та особливостей національно-правового регулювання порядку надання, тривалості відпустки у зв´язку з вагітністю та пологами у країнах-членах ЄС, а саме в Австрії, Німеччині, Бельгії, Данії, Ірландії, Франції. Законодавство Європейського Союзу (далі ЄС), що гарантує право на відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами є життєво важливим компонентом соціальної політики, яка відо бражає зобов’язання регіону щодо гендерної рівності, трудових прав та підтримки сім’ї. Протягом багатьох років ці правила розвивалися, адаптуючись до змін у суспільних нормах та економічних потребах. Основу законодавства у досліджуваній сфері становлять: Конвенція МОП про охорону материнства № 183 від 2000 року, супровідна до неї Рекомендація № 191; Конвенція про рівне ставлення й рівні можливості для трудящих чоловіків і жінок: трудящі із сімейними обов’язками № 156 від 1981 року; Директива Ради 92/85/ЄЕС від 19 жовтня 1992 року про запровадження заходів для заохочення покращення безпеки та гігієни праці вагітних праців ниць та працівниць, які нещодавно народили або годують грудьми (десята окрема Директива у значенні статті 16 (1) Директиви 89/391/ЄЕС); Директива (ЄС) 2019/1158 Європейського Парламенту та Ради від 20 червня 2019 року про баланс між роботою та особистим життям батьків та опікунів та про скасування Директиви Ради 2010/18/ЄС. Зазначено, що право на відпустку у зв´язку з вагітністю та пологами закріплюється у між народно-правових актах на рівні національних законодавств, відповідно кожна країна має свої особливості щодо оплачуваності, тривалості, процедури оформлення відпустки. Зроблено висновок, що відпустка у зв´язку з вагітністю та пологами є важливою пере вагою для молодих батьків та стратегічним активом для підприємств. Впровадження комплексної політики як на рівні національного законодавства, так і на рівні компанії/ роботодавця (додаткові гарантії) можуть сприяти створенню сприятливого робочого середовища, яке покращує добробут та продуктивність працівників. Надання декретної відпустки може значно покращити показники утримання працівників, оскільки працівники з більшою ймовірністю повернуться до роботи після відпустки, якщо відчуватимуть під тримку з боку роботодавця.