КОРАНІЧНА МОДЕЛЬ СТАВЛЕННЯ ЛЮДИНИ ДО ПРИРОДИ: СИНЕРГІЯ РЕЛІГІЙНОГО, ЕСТЕТИЧНОГО ТА ЕКОЛОГІЧНОГО

Abstract

У статті проаналізовано актуальні маркери екологічної ку- льтури мусульманського світу в аспекті її коранічних першодже- рел та практичної втіленості в соціальному житті ісламських спільнот. Авторка експлікує низку висвітлених у Корані смислових акцентів, пов’язаних з усвідомленням сакральних джерел природи та обов’язку благоговійного ставлення до неї. Береться до уваги й поетизація теми природи в Корані. Констатуючи екологічні ризи- ки та проблеми, зумовлені масштабною технологізацією та глоба- лізацією, дослідниця на прикладі ісламу презентує можливості ре- лігійних учень надавати світоглядно-ціннісні орієнтири осмислен- ня цих ризиків і проблем та долучатися до пошуку шляхів їх розв’язання. Зокрема, внутрішня естетизованість релігійного сві- тобачення теж певною мірою може служити чинником екологіч- ного збалансування ставлення до світу. Дослідження перебуває на міждисциплінарній межі таких галузей, як релігієзнавство, етика, глобалістика, соціальна філософія.