Деперсоналізація жінок у жанрі антиутопії: регламентація та відновлення субʼєктності

Abstract

Досліджується феномен деперсоналізації жінки у літературних антиутопіях крізь призму гендерних студій. У розвідці проаналізовано авторські текстуальні методи, що описують механізми соціального контролю, які сприяють стиранню жіночої індивідуальності, зокрема через приклади з творів класичної антиутопії та сучасних зразків – Урсули Ле Гуїн та Маргарет Етвуд. Розглянуто концепції Симони де Бовуар, Мішеля Фуко та Джудіт Батлер, що пояснюють деперсоналізацію як інструмент патріархальної влади. Зосереджено увагу на літературних стратегіях відновлення жіночої суб’єктності через пам’ять, творчість і мову.