Особливості використання зорової наочності під час дистанційного навчання української мови в 5 класі НУШ

Abstract

У магістерській роботі досліджено теоретичні та прикладні аспекти використання зорової наочності як ефективного інструменту інтенсифікації навчання української мови в 5 класі Нової української школи в умовах дистанційного формату. Об’єктом дослідження визначено зорову наочність як спосіб донесення інформації, а предметом — методику її впровадження для оптимізації освітнього процесу в цифровому середовищі. У теоретичній частині праці проаналізовано концептуальні засади дистанційної освіти, висвітлено стратегії її розвитку в Україні та специфіку організації навчання в умовах воєнного стану. Автор детально розглядає класифікацію засобів зображальної наочності (ілюстрації, схеми, графіки, презентації, відеоматеріали) та обґрунтовує їхній вплив на розвиток мовних навичок, пам’яті та мотивації учнів. Окрему увагу приділено сучасним технологіям візуалізації, зокрема методу скрайбінгу та використанню інтерактивних вправ сервісу LearningApps. У практичному розділі наведено результати педагогічного експерименту, який підтвердив позитивний вплив систематичного використання візуальних засобів на якість засвоєння лінгвістичного матеріалу п’ятикласниками. Наукова новизна роботи полягає в систематизації методів візуалізації саме для дистанційної форми навчання в контексті реформи НУШ. Підсумком дослідження стали розроблені методичні рекомендації для вчителів-філологів та батьків щодо оптимального поєднання традиційної наочності з новітніми мультимедійними технологіями.