ЕТНО-ГУЦУЛЬСЬКІ КОДИ ПОЕТИЧНОГО СВІТУ ІВАННИ СТЕФ’ЮК (НА МАТЕРІАЛІ ПОЕТИЧНОЇ ЗБІРКИ «ДИКА ЯГОДА»)

Abstract

Стаття висвітлює змістове наповнення та художньо-стильові особливості поетичної творчості І. Стеф’юк на матеріалі збірки «Дика ягода» через призму філософсько-світоглядних і культурно-ціннісних орієнтирів. Звернено увагу на оформлення збірки, потрактовано її назву, з’ясовано символічність кількості творів і сакральність чисел, що фігурують в окремих поезіях. На основі ґрунтовного аналізу розкрито образно-тематичну структуру збірки, що вміщує особисте й громадянське та головно розвивається у руслі народно-християнської культури. Цілісність образу гуцульського світу І. Стеф’юк складають символи та образи живої природи, предмети матеріальної культури, сакральні місця, християнські та язичницькі свята, такі як: Водохреща, Великдень, Перший Спас, Іллі, Коляда, Купайла. Окрему увагу приділено символам світла, води, саду, а також образам світу, сонця, птахів (ворон), тварин (вовк), які є наскрізними у збірці. Підкреслено, що кожен вірш І. Стеф’юк утаємничує в особливе світосприймання авторки, яка по-філософськи осмислює сакральне і містичне, осягає премудрості земного буття. Звертається поетеса до теми війни, де у віршах-рефлексіях передає власні переживання з вірою у переможність українського войовничого духу. Поезія у збірці «Дика ягода» кодує численні смисли, в основі яких – глибокі знання народної традиційної культури з її обрядовістю та звичаєвістю. Крім того, вона наснажена любов’ю до життя, до рідної землі, її духовних, культурних і матеріальних цінностей. Для художньо-стильових особливостей поетичного мовлення письменниці характерна наявність діалектної лексики, розмаїття художніх засобів, зокрема – епітетів, порівнянь, метафор, стилістичних фігур, новотворів, фразеологізмів, афористичних висловлювань тощо.