Формування просторових уявлень у дітей старшого дошкільного віку із загальним недорозвиненням мови

Abstract

Дошкільний вік є сензитивним періодом у розвиток просторових уявлень. Освоєння простору починається ранньому дитинстві, ще задовго до початку становлення мовлення. Розвиток просторових уявлень є найважливішим показником розумового розвитку. У процесі взаємодії з навколишнім світом дитина набуває досвіду її когнітивної переробки, завдяки чому у дитини формуються уявлення про закономірності навколишнього простору. Взаємодія з простором сприяє виникненню об'єктивних уявлень як когнітивні проекції об'єктів навколишнього світу. У дитини виникає розуміння, що предмети перебувають у просторових взаєминах один з одним. Провідним етапом у структурі формування просторових уявлень є сприйняття малюком власного тіла: відчуття розслаблення і напруження м'язів, поєднання тіла дитини із зовнішнім простором та дорослими. У освоєнні просторових категорій по відношенню до навколишніх предметів беруть участь рухи руки, очей та голови. Визначення просторового ставлення предметів до дитини відбувається з участю руху, яке дитина супроводжує зором, Переведення погляду різні предмети часто співвідноситься з простяганням руки до нього, що дозволяє дитині визначати становище предмета стосовно власному тілу.