ФРАНЧАЙЗИНГ ЯК ДОГОВІРНА КОНСТРУКЦІЯ В ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ: ДО ПИТАННЯ ЗАКОНОДАВЧОГО ВРЕГУЛЮВАННЯ

Abstract

У науковій статті досліджується договір франчайзингу як окрема цивільно-правова конструкція, що поєднує в собі елементи ліцензійного договору, договору купівлі-продажу, договору про надання послуг та інших правовідносин. На підставі аналізу чинного законодавства, судової практики, міжнародних договорів та наукової доктрини висвітлюються проблемні аспекти правового регулювання франчайзингу в Україні. Зазначено, що відсутність комплексного спеціального нормативного акта, який встановлює нормативні засади функціонування правовідносин у сфері франчайзингу, призводить до неоднозначного тлумачення прав і обов’язків сторін, а також ускладнює практику застосування цього інституту в підприємницькій діяльності. Особливу увагу приділено аналізу правової природи договору франчайзингу, його співвідношенню з іншими цивільно-правовими договорами та колізійним моментам у правозастосуванні. Автори приходить до висновку про необхідність кодифікації правовідносин у сфері франчайзингу, визначення на законодавчому рівні особливостей укладення, виконання та припинення договору франчайзингу, а також встановлення мінімальних вимог до змісту договору з урахуванням кращих практик зарубіжних країн. Обґрунтовується доцільність запозичення елементів правового регулювання з правових систем країн континентального та англосаксонського права з урахуванням української правової традиції. Запропоновані шляхи вдосконалення законодавства сприятимуть правовій визначеності, розвитку малого та середнього бізнесу, а також підвищенню довіри до інституту франчайзингу.