ФЕНОМЕН ПЕТРА МОГИЛИ І «ЗОЛОТА ДОБА» УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕРКВИ (КИЇВСЬКОЇ МИТРОПОЛІЇ)

Abstract

Опираючись на широку джерельну базу («Євангеліє учительноє» (1616), «Анфологіон» (1636), «Евхологіон» (1646), «Літургіаріон» (1629), «Катехизис» (1645), «Требник» (1646) і, нарешті, «Заповіт» (1647), впорядкування, уніфікація та видавництво яких Святителем Петром Могилою мало за мету створення передумов і джерел для очищення церковно-літургічної практики від обрядовості та помилок, що закралися з католицького Заходу та фундаментальні історичні розвідки, в роботі здійснено спробу комплексного історико-богословського аналізу церковної, науково-педагогічної, просвітницької, видавничої, управлінської та церковно-політичної діяльності Митрополита Київського, Галицького і всієї Руси Петра Могили. Робота містить вступ, три розділи, загальні висновки та список використаних джерел і оформлена згідно з вимогами, які є обов’язковими до такого виду кваліфікаційних праць. У першому розділі охарактеризовано постать Петра Могили як Великого українського Святителя та церковно-релігійного реформатора. Головний дослідницький фокус другого розділку звернено на аналіз богословсько-догматичної та морально-ціннісної спрямованість творів доби Петра Могили і визначення їх практичної значущості, що не втрачають функціональну затребуваність і сьогодні. У зв’язку з цим акцентується увага на розкритті змісту і витлумачені провідних ідей Катехизису,4 Великого требника та інших церковно-богослужбових книг, що побачили світ у результаті його науково-богословської та видавничої діяльності. Третій розділ присвячено богословській рефлексії реформам Митрополита Київського, Галицького і всієї Руси в галузі освіти та науки й обґрунтовано ідеї феноменальності постаті Петра Могили в контексті сучасних духовно-культурних і суспільно-церковних трансформацій. У процесі реалізації дослідницьких завдань і написання тексту увагу приділено перевагам проблемно-хронологічного викладу матеріалу з урахуванням дослідницького потенціалу діалектичного, генетичного, порівняльно-історичного та структурно-функціонального методів, а також методів історичної ретроспекції та історіософської модернізації. Такий підхід дозволив якомога чіткіше виявити динаміку та з’ясувати ключові детермінанти змін у церковно-релігійному і суспільно-політичному житті українського народу за умов конфесіалізації та формування двох еклезіальних реальностей у поберестейський період