СПЕЦИФІКА ВІРОПОВЧАЛЬНОЇ ДОКТРИНИ І МОРАЛЬНО-ЕТИЧНИХ НАСТАНОВ ІСЛАМУ: ІСТОРИКО-БОГОСЛОВСЬКА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ

Abstract

Роботу присвячено дослідженню специфіки ісламу як специфічної монотеїстичної релігії для визначення рівня кореляції та взаємозв’язку догматичних постулатів іману та діну як ключових понять мусульманської віросповідної доктрини й обрядово-культової практики. Актуальність теми зумовлена потребою переосмислення ісламського чинника не лише в сучасних суспільно-політичних процесах, а й богословському дискурсі, у якому мусульманство прагне зайняти чільне місце, а то й визначати порядок денний. У цьому контексті комплексного богословського аналізу потребують не лише догматика ісламу і, зокрема, система ісламського вчення про Бога, що концептуалізоване в загальному понятті таухіду, а й його соціально-практичний вимір і сотеріологічні перспективи з огляду на сповідання акіди як розкриття конкретних форм іману. Проаналізовано історичні передумови появи ісламу, специфіку інституалізації та поширенні за межі Аравійського півострова. Визначено специфіку формування джерел ісламського віровчення й на цьому ґрунті концептуалізовано основний зміст догматичних і обрядово-культових приписів мусульманської релігії в контексті православної традиції біблійного, морального та догматичного богослов’я. Приділено значну увагу витлумаченню ідейно-ціннісного змісту засадничих принципів акіди як головної формули розкриття іману (вчення про віру) та обґрунтуванню зв’язок догматики (іманату і діну) з суспільно-релігійними, соціально-правовими та політичними аспектами життя мусульман на індивідуальному та глобальному рівнях. Роботу виконано у рамках наукової проблематики кафедри філософії та культурології «Ціннісно-смисловий потенціал філософії і науки: пошук відповідей на виклики ХХІ століття» (номер державної реєстрації 0120U102712) відповідно до змісту освітньої програми Богослов’я, згідно з вимогами, визначеними силабусом, положенням про академічну доброчесність, навчально-методичними рекомендаціями та іншими нормативними документами, що регламентують порядок написання і публічного захисту кваліфікаційних робіт.