ТЕОРІЯ ПЕРЕКЛАДУ О.ФІНКЕЛЯ: СТИЛІСТИКО – ЕСТЕТИЧНІ АСПЕКТИ

Abstract

Художній переклад – один з найскладніших типів перекладу. Дискусії щодо його якості та параметрів тривають здавна, і зараз, в епоху штучного інтелекту, а також подолання постколоніального синдрому, є особливо актуальними для України. Розуміння художнього перекладу виключно як сфери мовних засобів недостатнє, адже мовна відповідність – лише підґрунтя для художньої відповідності й культурного взаємозбагачення. Національно-культурний контекст відіграє в перекладо-знавстві величезну роль, і важливо вивчати досвід у цій галузі, особливо, несправедливо забутий. Метою цієї статті є аналіз теорії перекладу О. Фінкеля в її стилістико-естетичних аспектах та виявлення методологічної значущості його внеску у транслатологію художніх текстів. Дослідників ця постать приваблювала лише спорадично (українські вчені О. Мазур і Т. Оришечко-Бартоха, польські дослідники Т. Щербовський і Ю. Рисіч- Шафранець тощо), і фокус їхньої уваги був зосереджений на більш загальних проблемах. У нашому дослідженні застосовано підходи: компаративістський (при зіставленні тексту, контексту та варіантів), герменевтичний (при використанні різних культурних кодів й інтерпретацій), аксіологічний (при аналізі ціннісних ISSN 2786-6165 (ONLINE) No 1(3 1)2025 445 установок перекладача). Перекладацька концепція О. Фінкеля розглядається в контексті національно- культурного відродження 1920 - 1930-х років. Показано, що для нього це насамперед проблема стилістики, з рахуванням естетичного аспекту, введені ним дефініції («конструктивні» явища та ін.). Висвітлено акцентуацію ним естетичних моментів, увагу до проблем форми (відтворення ритмомелодики, важливість деталей, ставлення до «вільного перекладу» тощо), а також теоретичне положення про «множинність» перекладів, що зумовлено суб’єктивністю перекладача та «духом часу». О. Фінкель також казав, що завжди треба порівнювати два різних культурних світи як унікальні феномени, займався питаннями автоперекладу. Стверджується, що внесок О. Фінкеля у розвиток теорії перекладу є фундаментальним, і його праця для свого часу була науковим проривом.