Діалог як інструмент комунікації в територіальних громадах

Abstract

У статті досліджено поняття діалогу як способу комунікації в громадах. На думку багатьох науковців, конфлікт має багатосторонню природу. Має одночасно деструктивний характер і водночас може бути джерелом нової енергії та поштовхом до розвитку. Саме з такими конфліктними ситуаціями стикаються громади у своєму повсякденному житті. Це пов’язано як із реформою місцевого самоврядування, так і з подіями на сході України. Виникає потреба в імплементації в діяльність органів місцевого самоврядування дієвого інструменту, який сприятиме згуртуванню жителів, налагодженню порозуміння з органами влади. Проведений аналіз наукових праць та аналітичних досліджень свідчить про відсутність єдиного розуміння діалогу навіть у тих громадян, які є учасниками чи організаторами таких зустрічей. У статті проаналізовано роботи науковців щодо визначення та розуміння діалогу, його суті й потенційної ролі в житті територіальних громад. Окрему увагу в статті присвячено розмежуванню медіації та діалогу як способам вирішення конфліктних ситуацій. Визначено, що медіація більше спрямована на вирішення конфлікту й прийняття рішення, в той час, як діалог більше має трансформаційну місію – змінити характер відносин між учасниками. Фасилітований діалог за участі ведучого – це відкритий процес комунікації між сторонами, які мають протилежні думки, з метою налагодження взаєморозуміння, визнання, співпереживання та довіри. Такі зустрічі можуть продовжуватися протягом тривалого періоду, оскільки їх головною метою є не швидке врегулювання якоїсь конкретної проблеми. Вони потрібні для того, щоб сприяти розумінню різних позицій у конфлікті, покращенню міжособистісних стосунків. В умовах децентралізаційних процесів і реформи місцевого самоврядування діалог та окремі його інструменти можуть виступити дієвим механізмом для згуртування громади й формування ефективної взаємодії громадського сектору, соціального бізнесу й органів влади на засадах рівності й довіри.