МЕДІАЦІЯ У ДІЯЛЬНОСТІ КОНСУЛЬТАТИВНО-ДОРАДЧИХ ОРГАНІВ В УКРАЇНІ

Abstract

Формування громадянського суспільства у постсоціалістичних країнах відбувалось досить складно. В першу чергу це було зумовлено необхідністю оновлювати та формувати подекуди абсолютно нові інституції які раніше не були притаманні радянським республікам. Як показує 30-ти річний досвід вже незалежних країн успішні зміни відбувались лише там де на зміну державоцентризму прийшов людиноцентризм. Ці дві світоглядні концепції в останньому десятилітті XX століття безкомпромісно змагались за те яка ж із них формуватиме майбутнє кожної такої країни зі своїми позитивними та негативними сторонами. Складнощі які виникали між різними групами наукової спільноти яка намагалась сформулювати вітчизняну правову доктрину виникали в процесі формування теоретичного конструкту де основними суб’єктами виступали держава та особа. Дискусії велись щодо того яким чином держава в особі своїх органів має взаємодіяти з індивідом? Які межі такого взаємозв’язку? Чи може західна правова традиція та доктрина допомогти у формуванні власне українського концепту який буде якісно відрізнятись від того що насаджувалось та виконувалось впродовж кількох десятиліть комуністичного панування в сіх сферах суспільного життя?