ІМПЛІЦИТНИЙ ЗМІСТ ПОЛІТИЧНИХ ДИСКУРСІВ КАМАЛИ ХАРРІС ТА ДЖО БАЙДЕНА15
| dc.contributor.author | Сунько, Наталія | |
| dc.date.accessioned | 2025-01-30T19:31:23Z | |
| dc.date.available | 2025-01-30T19:31:23Z | |
| dc.date.issued | 2024-12 | |
| dc.description.abstract | Мовлення учасників будь-якого дискурсу, а особливо політичного, містить як експліцитні, так і імпліцитні смисли. Політичний дискурс вирізняється своєю неоднозначністю, тому правильне тлумачення посилів, висловлених політиками – імплікатур («what is left unsaid») – часто є складним завданням, що вимагає встановлення неписаних комунікативних правил, згідно з якими мовець повинен уникати як надмірної лаконічності, так і зайвої багатослівності. Водночас політики використовують імплікатури як стратегію впливу на електорат, свідомо вдаючись до неоднозначності у своїх промовах. Однак така стратегія не завжди приносить бажаний результат, оскільки реакції дискурсу, зокрема медіа та політичних кіл, можуть спотворювати первісний зміст сказаного. Це визначає актуальність аналізу імпліцитної інформації, виведеної з політичних дискурсів Джо Байдена та Камали Харріс на різних етапах їхніх кар’єр. У рамках дослідження було розглянуто цитати з політичних промов, виступів та інтерв’ю цих політиків, а також публіцистику видань The New York Times, The Washington Post, The Econmist Times та інших провідних американських видань з 1987 по 2024 роки. Теоретичним фундаментом для практичного втілення обраної сфери дослідження стала теорія імплікатур англійського філософа Герберта Пола Грайса, який, окрім того, визначив принципи ефективного спілкування у межах так званого Принципу Кооперації. Гармонійний синтез максим Принципу Кооперації з імпліцитними смислами є необхідним для досягнення порозуміння між адресантом та адресатом, що особливо актуально для політичного дискурсу. У результаті дослідження, на основі теорії імплікатур Герберта Пола Грайса проаналізовано порушення максим Принципу Кооперації у політичних дискурсах Джо Байдена та Камали Харріс. Виявлено, що такі порушення, втілені у стилістичних прийомах (евфемізми, метафори, алюзії, натяки тощо), породжують імпліцитні значення, які впливають на сприйняття аудиторії. У рамках дослідження було продемонстровано, як сформульована Гербертом Полом Грайсом теорія імплікатур застосовується у реальних умовах політичної комунікації на основі контексту, фонового знання, історичного бекграунду, що сприяє розвитку дискурс-аналізу, прагматики та політичної лінгвістики, а також потенційно знаходить практичне втілення у сфері медіа-аналітики, критичного мислення й риторики. | uk_UA |
| dc.identifier.citation | Наталія Сунько, Вікторія Ілаш. Імпліцитний зміст політичних дискурсів Камалли Харріс та Джо Байдена. Науковий вісник Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Германська філологія. Чернівці : Рута, 2024. Вип. 850-851. С. 141-148. | uk_UA |
| dc.identifier.issn | 2518-7090 | |
| dc.identifier.uri | https://archer.chnu.edu.ua/xmlui/handle/123456789/11641 | |
| dc.language.iso | other | uk_UA |
| dc.publisher | Видавництво "Рута" | uk_UA |
| dc.relation.ispartofseries | Науковий вісник Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Германська філологія;Випуск 850-851 | |
| dc.subject | комунікативні імплікатури, максима якості, максима кількості, максима релеватності, максима манери, імпліцитна інформація, дискурс реагування, Байден, Харріс, Принцип Кооперації | uk_UA |
| dc.title | ІМПЛІЦИТНИЙ ЗМІСТ ПОЛІТИЧНИХ ДИСКУРСІВ КАМАЛИ ХАРРІС ТА ДЖО БАЙДЕНА15 | uk_UA |
| dc.type | Article | uk_UA |