Арт-терапія як засіб розвитку мовлення дошкільників із загальним недорозвиненням мовлення

Abstract

У роботі на основі теоретичного й емпіричного аналізу обґрунтовано підхід до розвитку зв’язного монологічного мовлення дітей старшого дошкільного віку із загальним недорозвиненням мовлення (ЗНМ) із використанням елементів арт-терапії, зокрема ізотерапії. Уточнено зміст понять «ЗНМ», «зв’язне монологічне мовлення», «арт-терапія», «ізотерапія»; узагальнено наукові погляди щодо структури мовленнєвого дефекту та напрямів логопедичної допомоги. Визначено характерні порушення зв’язного мовлення у дітей із ЗНМ: недостатню смислову цілісність, порушення логіко- сюжетної послідовності, обмеженість лексико-граматичних засобів і низьку мовленнєву самостійність. Емпіричне дослідження проведено на базі ЗДО комбінованого типу №10 «Попелюшка» (10 дітей 5-6 років із ЗНМ). Для діагностики рівнів сформованості зв’язного монологічного мовлення застосовано методику М. Вашуленка за критеріями: смислова цілісність, лексико-граматичне оформлення, самостійність. Констатувальний етап засвідчив переважання середнього та низького рівнів, що підтвердило потребу спеціально організованого корекційно-розвивального впливу. Розроблено та апробовано програму логопедичної роботи із залученням арт-терапевтичних технік (нетрадиційні види малювання, тістопластика, «мараня», завдання за ілюстраціями Таро Гомі, малювання сипучими матеріалами тощо). Програма реалізовувалася у два етапи й була спрямована на формування смислової цілісності висловлювання, удосконалення лексико- граматичного оформлення та підвищення мовленнєвої самостійності. Після формувального етапу зафіксовано позитивну динаміку: збільшення кількості дітей із високим і середнім рівнями, покращення смислового розгортання висловлювання, логіко-сюжетної послідовності, лексико-граматичної правильності та самостійності виконання завдань. Отримані результати підтверджують ефективність арт-терапевтичної програми у корекції зв’язного мовлення дітей із ЗНМ. Теоретичне значення полягає в уточненні критеріїв оцінювання зв’язного монологічного мовлення та обґрунтуванні можливостей арт-терапії в логопедичній практиці. Практичне значення – у розробленні моделі корекційно-розвивальної роботи та комплексу арт-терапевтичних завдань для логопедів і педагогів. Перспективи подальших досліджень пов’язані з розширенням вибірки, лонгітюдною перевіркою ефективності програми та її адаптацією для інших категорій дітей.