Використання середньовічного минулого в Російській Федерації: Володимир Святий, «Свята Русь» та російсько-українська війна

Abstract

У статті розглядається використання середньовічного минулого у російській історичній по-літиці напередодні та під час російсько-української війни. У першій частині цієї роботи аналі-зується роль середньовічного минулого, на прикладі середньовічної Русі, для різних етапів агресії РФ щодо України. Визначено, що перетворення середньовічної Русі на заповідник міфів має тривале підґрунтя в становленні історичної політики РФ упродовж 1991–2014 рр. та вклю-чає активне використання кількох вкрай архаїчних концептів («Руський світ», «Руська земля» та «Свята Русь»). Порівнюючи їх вжиток відповідно до визначених етапів історичної політики, доводимо, що впровадження концепту «історичної Росії» активізувалося з початком російсько-української війни. У межах цього порушується питання залучення образу середньовічного князя Володимира Святого як для знаходження «історичної Росії», так й для формування істо-ричної політики після 2014 року. Констатовано, що впровадження цього образу середньовічно-го князя стало новою іконою концепту «Святої Русі». У другій частині простежено піднесення та падіння концепту «Свята Русь» для історичної політики РФ. Встановлено, що з початком російсько-української війни «Свята Русь» поступово виходить із вжитку через неможливість обґрунтування легітимізації війни у межах цієї парадигми. Натомість, недавні спроби патріарха Кирила врятувати цей архаїчний концепт за допомогою псевдо-візантійської риторики не мали успіху. Ключ