«МЕНТАЛІТЕТ» І «МЕНТАЛЬНІСТЬ» ЯК КАТЕГОРІЇ СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ ТА ЦИВІЛІЗАЦІЙНОЇ АНТРОПОЛОГІЇ

Abstract

У статті здійснено дослідження змісту й механізму взаємодії мен- тальності й менталітету як феноменів духовно-психічного життя

етносу, народу. Актуальність розвідки зумовлена тим, що в наукових пошуках зберігається традиція їх осмислення як синонімічних, але

на даному етапі ці поняття набувають все більшої контраверсій- ності. Менталітет – це наукова категорія, яка відбиває визначене

явище, що корениться в глибинах народного життя і фіксує стабільні, устояні характеристики духовності. Антропологія фіксує сталість

менталітету, його статичність, але водночас і його відносну мін- ливість, тому що він є механізмом, який визначає реакцію на навко- лишній світ. У термінології антропологів менталітет виражається

через поняття «загальної настанови», пов’язаної з поведінковими

характеристиками, яка одночасно не залежить від свідомої рефлек- сії. Іншими словами, менталітет може бути зрозумілий як система

відносно міцних стереотипів, оскільки з необхідністю відбиває визна- чені статичні властивості соціального типу, що склалися в процесі

життєвого досвіду. Щодо ментальності – то це якісна, ідентифіка- ційна характеристика соціального суб’єкта, що фокусує в собі при- родно-історичні і культурні особливості. Визначення менталітету

та ментальності, їх відмінностей обґрунтовується на підставі історіографічних досліджень зарубіжних та вітчизняних учених, наукових шкіл з соціології, культурології та психології.