Концепція цифрового суверенітету держави: міжнародно-правовий аспект
| dc.contributor.author | Labyk, Anastasia | |
| dc.contributor.author | Yaremchuk, Vitalii | |
| dc.date.accessioned | 2025-04-29T15:45:56Z | |
| dc.date.available | 2025-04-29T15:45:56Z | |
| dc.date.issued | 2025 | |
| dc.description.abstract | Стаття присвячена дослідженню поняття цифрового суверенітету як нової категорії міжнародно-правової науки, активна розробка якої розпочалася не більше п′яти років тому у відповідь на прискорені темпи глобалізації та розширення впливу мережі Інтернет, що все частіше кидають виклик традиційному розумінню держави, суверенітету, територіального верховенства. Поступова дифузія цифрових технологій у більшість сфер життя суспільства перетворюється на справжній виклик для урядів держав і світової спільноти, оскільки низький ступінь регламентації і контролю даної галузі веде до цілої низки ризиків, пов′язаних із кібершахрайством, викраденням інформації, несанкціонованим використанням і поширенням персональних даних, іншими порушеннями прав людини. У статті досліджено передумови виникнення концепції цифрового суверенітету, проаналізовано окремі випадки його реалізації державами. На основі з′ясування суті державного суверенітету, запропонованого Ж. Боденом та його послідовниками, розкрито правову природу цифрового суверенітету як властивості держави, зумовленої її роллю в регулюванні кіберпростору. Розглянуто види підходів до визначення цього поняття, які наразі панують у політичній та науковій думці. За основу такої систематизації взято суб′єктний склад права на цифрову автономію, тобто можливості самостійно ухвалювати рішення та вчиняти дії, пов′язані з діяльністю на теренах телекомунікаційних мереж. Перша теорія обґрунтовує цифровий суверенітет держави, тим самим санкціонуючи втручання останньої до цифрової сфери. Основними мотивами такого втручання виступають контроль (авторитаристський підхід) або безпека кіберсередовища (ліберальний підхід). Друга концепція наділяє цифровим суверенітетом великі технологічні корпорації та переслідує мету забезпечення розвитку національних галузей економіки й обмеження допуску іноземних надавачів послуг до власного ринку. Третя – виражається у цифровій автономії індивіда, наділеного повноваженнями самостійно ухвалювати необхідні рішення та контролювати власну діяльність у цифровому середовищі. | uk_UA |
| dc.description.sponsorship | Міжнародного права та порівняльного правознавства | uk_UA |
| dc.identifier.citation | Лабик А. Р., Яремчук В. В. Концепція цифрового суверенітету держави: міжнародно-правовий аспект. Юридичний науковий електронний журнал. 2025. № 2. С. 393-395. URL: http://lsej.org.ua/2_2025/94.pdf. | uk_UA |
| dc.identifier.issn | 2524-0374 | |
| dc.identifier.uri | https://archer.chnu.edu.ua/xmlui/handle/123456789/12254 | |
| dc.language.iso | other | uk_UA |
| dc.publisher | Видавничий дім «Гельветика» | uk_UA |
| dc.subject | цифровий суверенітет | uk_UA |
| dc.subject | суверенітет держави | uk_UA |
| dc.subject | цифрові права людини | uk_UA |
| dc.subject | цифрова автономія | uk_UA |
| dc.subject | міжнародно-правове регулювання Інтернету | uk_UA |
| dc.title | Концепція цифрового суверенітету держави: міжнародно-правовий аспект | uk_UA |
| dc.type | Article | uk_UA |