Терапевтична функція художнього образу: поетика біблійних образів Сергія Жадана

Abstract

Досліджено терапевтичну функцію мистецтва загалом і художнього образу зокрема. Розглянуто терапевтично-компенсаторні можливості мистецтва у філософському та літературознавчому дискурсах. Залучено ідеї Платона про виховну роль мистецтва та вчення Арістотеля про його катарсичний вплив. Окреслено міркування В. Маджі, С. Гаупта, Ґ. Ленерта, Е. Целлера, Е. Мюллера та Я. Бернайса. Проаналізовано рецептивно-компенсаторну функцію мистецтва за Ф. Ніцше через концепцію примирення аполлонійського й діонісійського начал. Приділено увагу концепціям З. Фройда, які досліджують несвідому взаємодію людини з прекрасним у контексті епістемологічних криз. З доробку Р. Інгардена акцентовано ідеї про терапевтичний потенціал літературного твору за умови рецептивного запиту читача. Висвітлено ідеї представників рецептивної естетики щодо здатності мистецтва ставати засобом трансценденції та впливати на адресата. Використано концепції Г. Р. Яусса про «горизонт сподівань» і катарсис як комунікативну властивість естетичного досвіду, а також праці В. Ізера, що визначають роль заповнення «місць невизначеності» у процесі рецепції. Розглянуто ідеї У. Еко про рецептивну невизначеність як ознаку «відкритого твору», що стимулює співтворчість реципієнта, уяву й емпатію, виступаючи інтелектуальною терапією, а також показано терапевтичний потенціал сакральних образів у періоди радикальних історичних змін. Висвітлено концепцію М. Еліаде про дихотомію «сакральне – профанне» як засіб трансценденції та онтологічного орієнтиру. Залучено міркування П. Рікера щодо терапевтичного впливу сакральних мотивів, образів і символів у процесі осмислення екзистенційних питань. На прикладі збірки Сергія Жадана «Життя Марії» (2015) проаналізовано терапевтичну функцію біблійних образів (Бога, Діви Марії, Ісуса Христа, Марії Магдалини, Фоми) у сучасній українській літературі.