ПЕДАГОГІЧНА ВЗАЄМОДІЯ СІМ’Ї І ШКОЛИ ЯК ФАКТОР СОЦІАЛІЗАЦІЇ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Abstract

Найважливішим результатом виховання, як функції системи освіти, є засвоєний особистістю соціальний досвід, необхідний для життя в суспільстві – індивідуальний синтез відображених відчуттів і переживань; знань, умінь, навичок; способів спілкування, мислення і діяльності; стереотипів поведінки; інтеріоризованих ціннісних орієнтації і соціальних установок. Які б завдання не стояли перед людиною або суспільством, всі вони значною мірою визначаються характером людських відносин, умінням жити разом, розділяти спільні цінності, норми поведінки, йти на компроміси у вирішенні конфліктних ситуацій. У вирішенні цих проблем величезне значення має особистість, аналіз особливостей її формування в сучасному суспільстві. Сучасних школярів характеризує недостатність соціального досвіду, навичок поведінки в суспільстві. Це перешкоджає їх ефективному ціннісному самовизначенню, формуванню в процесі утворення системи універсальних навчальних дій, становленню здібностей до конструктивних спільних дій та ін. Внаслідок цього актуальним видається завдання вивчення проблеми соціалізації не тільки як процесуальної характеристики (відповідність стадіям і етапам розвитку), але і з точки зору досягнутих результатів, коли в центрі дослідження виявляються соціально-психологічні та особистісні особливості суб'єкта соціалізації, що забезпечують йому повноцінний розвиток в суспільстві.