Проблема злочину у малій прозі Ольги Кобилянської

Abstract

У статті проаналізовано художні твори О. Кобилянської, в яких порушено проблему злочину, зокрема вбивства з різних мотивів: з необережності, умисне – з корисливою метою та як помста і розплата. Зазіхання на чуже стало причиною злочину у новелах «Але Господь мовчить» та «Місяць», подружня зрада та перелюб із заміжньою жінкою призвели до трагедії у новелах «Пресвятая Богородице, помилуй нас!» і «Путіфара», пияцтво й сімейне насильство позбавило життя героя з новели «Огрівай, сонце…», необережне поводження зі зброєю стало фатальним у новелі «Московський ґвер». Проблема вбивства постає також у творах, що за жанрово-стильовими ознаками вписуються у жанр казки («Ворожки» та «Пан чародійник»). З погляду християнства вбивство – один із найтяжчих гріхів, зчаста причиною якого є спокуса, якій піддаються герої творів О. Кобилянської та зумисне позбавляють життя інших. З’ясовано, що більшість злочинів мають причинно-наслідковий характер й були скоєні у стані сильного емоційного збудження, рідше – через продуманий характер. Кожен із героїв-вбивців розплачується за вчинений гріх як не душевними стражданнями, то позбавленням волі та втратою власного життя. Емоційно-підсилювальну функцію у новелах О. Кобилянської виконують символи та художні деталі, що увиразнюють оповідь, підкреслюють сюжетно-композиційну складову творів. Виокремлено та розкрито символізм таких художніх образів, як: місяць, сонце, годинник, очі, сокира, жаба, яблуня. Водночас узагальнено, що окрему роль в аналізованих творах відіграє природа, яка є безпосереднім учасником подій. Її стан безпосередньо відповідає психології та внутрішньому світу героїв. Важливою деталлю є те, що факт злочину відбувається у темну пору доби.