ДИСКРИМІНАЦІЯ У СФЕРІ ОПЛАТИ ПРАЦІ: НАЦІОНАЛЬНІ ТЕНДЕНЦІЇ ТА СВІТОВИЙ ДОСВІД

Abstract

раця є найважливішою умовою життєдіяльності сучасного соціуму. У сучасному світі її значення стає дедалі вагомішим. Із переходом до постіндустріального су-спільства та стрімким розвитком технологій на перший план виходять не лише фізичні зусилля, а й творчість, аналітичне мислення, інновації та здатність до безперервного навчання. Праця пе-ретворюється на засіб самореалізації та пошуку змісту життя, залишаючись при цьому головним критерієм оцінки внеску людини в цивілізаційний розвиток.Праця, звісно, потребує значних затрат нервової і фізичної енергії людини, результатом яких є створення необхідних для життя людини та її розвитку суспільства благ. Однак у суспільстві існують групи осіб, які мають нижчий рівень певних психофізіологічних характеристик. До них, зокрема, належать жінки, літні люди, матері малолітніх дітей тощо. Ці категорії громадян на ринку праці часто залежать від суб’єктивних рішень роботодавців під час відбору персоналу. Нерідко, навіть маючи переваги над іншими претендентами за рівнем освіти та професійного досвіду, вони залишаються без роботи або взагалі втрачають здатність працювати, зосереджу-ючись на веденні домашнього господарства. Така ситуація викликає диспропорцію на ринку праці та нестачу трудових ресурсів у деяких професіях. Тому зараз, коли економіка України, особливо в умовах війни, відчуває нестачу кваліфікованих кадрів у багатьох галузях, а значна частина чоловічих трудових ресурсів вибула з ринку праці у зв’язку з проходженням військової служби, особливої актуальності набуває вивчення гендерних диспропорцій, що виникають у сфері зайнятості та ринку праці