Судова дискреція у стягненнях за адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією: аналіз аналіз відповідності принципу верховенства права та стандартам прав людини

Abstract

Стаття присвячена аналізу недоліків у визначенні стягнень за корупційні правопорушення, зазначених в Кодексі України про адміні- стративні правопорушення з позицій їх відповідності принципу верховенства права та дотримання загальних стандартів прав людини. Кодекс України про адміністративні правопорушення чітко встановлює, що позбавлення права обіймати посаду в органах державної влади та місцевого самоврядування може бути застосоване як стягнення за корупційні правопорушення. Проте розмір штрафу, що є основним стягненням за корупційні правопорушення, не є значущим навіть у контексті адміністративного права, тоді як застосування як додаткового стягнення позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, (яке за стандартами ЄСПЛ, пови- нно застосовуватися за тяжкі правопорушення і розглядатися за стандартами кримінального процесу), застосовується в межах фактично не обмеженої дискреції суду. З урахуванням вищевказаних аргументів можна зробити висновок, що чинна редакція ч. 6 ст. 30 Кодексу порушує принцип верховенства права та міжнародні стандарти стягнень за корупційні правопорушення. Зокрема, це пов'язано з неви- значеністю меж дискреційних повноважень суду, що може призвести до необґрунтованих рішень, які можуть негативно вплинути на публічний порядок та інтереси місцевих громад. Також в статті наголошується на невідповідності між тяжкістю основного і додаткового стягнення за корупційні правопорушення. Для вирішення цієї проблеми пропонується значне збільшення розміру основного стягнення за корупційні правопорушення та обмеження дискреції суду щодо накладення додаткового стягнення у вигляді позбавлення права обіймати посади. Суд повинен призначати його лише за грубе або систематичне порушення права та враховувати соціальні та політичні наслідки свого рішення.