ІНТЕГРАЦІЙНА ВЗАЄМОДІЯ СУДОВОЇ ВЛАДИ ТА ГРОМАДСЬКОСТІ: ПОШУК ЗБАЛАНСОВАНОЇ МОДЕЛІ ФУНКЦІОНУВАННЯ СУДУ ПРИСЯЖНИХ

Abstract

У статті досліджено інтеграційну взаємодію судової влади та громадськості під час здійс- нення правосуддя через інститут присяжних. Окреслено передумови та причини, з яких країни вдаються до запровадження суду присяжних, відмовляються від нього або змінюють процедури розгляду справ такими судами. Акцентовано увагу на недоліках та перевагах функціонування суду присяжних. Визна- чено юридичний інструментарій, яким можуть послуговуватися судова влада та громадськість під час інтеграційної взаємодії. Констатовано, що можливість участі громадськості у здійсненні правосуддя, по-перше, легітимізує судову владу як одну з гілок державної влади, по-друге, є невід’ємним атрибутом системи управління, яка сповідує демократичні ідеї та принципи, по-третє, постає рушійною силою, котра спонукає демократичні держави до постійного пошуку дієвих механізмів інтеграційної взаємодії судової влади та громадськості. Аргументовано необхідність пошуку ідеї, навколо якої можливо об’єднати як прихильників, так і опо- нентів функціонування суду присяжних. Зміст останньої полягає у забезпеченні балансу між незалежні- стю присяжних та судовою владою, а також дотриманням прав підсудних. На основі проведеного аналізу запропоновано збалансовану модель взаємодії судової влади та гро- мадськості через суд присяжних, яка полягає у необхідності: 1) розширення складу суду присяжних принаймні до дев’яти присяжних та трьох суддів, які прийматимуть рішення про винуватість підсудного кваліфікованою більшістю голосів зі свого складу (не менше шести присяжних та двох суддів); 2) при- сяжним посилатися на докази, які переконали їх у винуватості особи; 3) використання в судах «дерева рішень», а також залучення секретаря судового засідання як консультанта присяжних із правових питань під час обговорення справи.